Mateja Evaņg̒elijs 4
1 Tad Jēzus no Tā Gara tapa aizvests tuksnesī, ka no velna taptu kārdināts.
Тоді Дух повів Ісуса в пустелю, щоб диявол спокушав Його.
2 Un kad Viņš četrdesmit dienas un četrdesmit naktis bija gavējis, tad Viņam gribējās ēst.
Там постив сорок днів та сорок ночей, і зрештою Він зголоднів.
3 Un tas kārdinātājs piestājās pie Viņa un sacīja: “Ja Tu esi Dieva Dēls, tad saki, lai šie akmeņi top par maizi.”
Тоді спокусник, підійшовши, промовив до Нього: ―Якщо Ти Син Божий, скажи, щоб ці камені стали хлібами.
4 Un Viņš atbildēja un sacīja: “Stāv rakstīts: “Cilvēks nedzīvo no maizes vien, bet no ikkatra vārda, kas iziet no Dieva mutes.””
[Ісус] же у відповідь сказав: ―Написано: «Не одним тільки хлібом буде жити людина, але кожним словом, яке виходить з уст Божих».
5 Tad velns Viņu noveda sev līdz uz to svēto pilsētu un Viņu cēla pašā Dieva nama jumta galā.
Тоді диявол узяв Його до святого міста й, поставивши на покрівлю Храму,
6 Un uz Viņu sacīja: “Ja Tu esi Dieva Dēls, tad nolaidies zemē! Jo stāv rakstīts: “Viņš Saviem eņģeļiem par Tevi pavēlēs, un tie Tevi uz rokām nesīs, ka Tu Savu kāju pie akmens nepiedauzīsi.””
сказав Йому: ―Якщо ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: «Ангелам Своїм Він віддасть наказ про Тебе, і на своїх долонях вони понесуть Тебе, щоб не спіткнулася нога Твоя об камінь».
7 Tad Jēzus uz to sacīja: “Atkal stāv rakstīts: “Dievu, savu Kungu, tev nebūs kārdināt.””
Ісус відповів йому: ―Також написано: «Не спокушай Господа, Бога твого!»
8 Atkal velns to veda sev līdz uz ļoti augstu kalnu un Viņam rādīja visas pasaules valstis un viņu godību,
Знову диявол узяв Ісуса, повів на дуже високу гору й показав Йому всі царства світу та їхню славу.
9 Un uz To sacīja: “To visu es Tev gribu dot, ja Tu zemē mezdamies mani pielūgsi.”
І сказав Йому: ―Усе це Тобі віддам, якщо впадеш ніц та поклонишся мені.
10 Tad Jēzus uz to sacīja: “Atkāpies, sātan! Jo stāv rakstīts: “Tev būs pielūgt Dievu, savu Kungu, un Viņam vien kalpot.””
Тоді Ісус відповів йому: ―Відійди, сатано! Бо написано: «Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи».
11 Tad velns Viņu atstāja. Un redzi, eņģeļi pie Viņa piestājās un Viņam kalpoja.
Тоді диявол залишив Ісуса, і ось прийшли ангели та служили Йому.
12 Bet Jēzus dzirdējis, Jāni esam nodotu, atkal gāja uz Galileju.
Почувши, що Івана ув’язнено, [Ісус] повернувся до Галілеї.
13 Un Nacareti atstājis, Viņš nāca un mājoja Kapernaūmā, jūrmalas pilsētā Zebulona un Naftalus robežās,
І, залишивши Назарет, пішов жити до Капернаума біля моря в околицях Завулона та Нафталі,
14 Ka piepildītos, kas ir runāts caur pravieti Jesaju, kas tā saka:
щоб виповнилося те, що сказано через пророка Ісаю:
15 “Zebulona zeme un Naftalus zeme uz jūrmalas pusi, AizJardāne, pagānu Galileja,
«Земля Завулона й земля Нафталі, дорогою до моря та за Йорданом, Галілея язичників.
16 Tie ļaudis, kas tumsībā sēž, redzējuši lielu gaišumu, un tiem, kas sēž nāves zemē un ēnā, gaisma uzlēkusi.”
Народ, який сидів у темряві, побачив велике світло, і над тими, хто сидить у країні смертної тіні, засіяло світло».
17 No tā laika Jēzus iesāka sludināt un sacīt: “Atgriežaties no grēkiem, jo Debesu valstība tuvu klāt nākusi.”
Відтоді Ісус почав проповідувати та казати: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!»
18 Un staigādams pie Galilejas jūras, Jēzus ieraudzīja divus brāļus, Sīmani, kas nosaukts Pēteris, un Andreju, viņa brāli, tīklu jūrā metam, jo tie bija zvejnieki.
Коли [Ісус] проходив біля Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, якого звали Петром, та Андрія, його брата, які закидали сіті в море, оскільки були рибалками.
19 Un Viņš uz tiem sacīja: “Nāciet Man pakaļ, Es jūs darīšu par cilvēku zvejniekiem.”
Він сказав їм: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей».
20 Un tūdaļ savus tīklus atstājuši, tie Viņam gāja pakaļ.
Вони ж відразу залишили сіті та пішли за Ним.
21 Un no turienes tālāki gājis, Viņš ieraudzīja citus divus brāļus, Jēkabu, Cebedeja dēlu, un Jāni, viņa brāli, laivā ar savu tēvu Cebedeju savus tīklus lāpam, un Viņš tos sauca.
Потім пішов далі й побачив двох інших братів: Якова, сина Зеведеєва, та Івана, його брата. Вони сиділи в човні разом зі своїм батьком Зеведеєм та лагодили сіті. [Ісус] покликав і їх.
22 Tad tie tūdaļ to laivu un savu tēvu atstājuši, Viņam gāja pakaļ.
Вони відразу залишили човен та свого батька й пішли за Ісусом.
23 Un Jēzus izstaigāja visu Galileju, mācīdams viņu baznīcās un sludinādams to priecas mācību no tās valstības un dziedinādams tiem ļaudīm visas slimības un visas vājības.
[Ісус] ходив по всій Галілеї, навчаючи в їхніх синагогах та проповідуючи Добру Звістку Царства [Небесного]. Він зцілював усі хвороби та недуги в народі.
24 Un Viņa slava izpaudās pa visu Sīriju, un pie Viņa atnesa visus neveselus, no dažādām sērgām un sāpēm pārņemtus un velna apsēstus un mēnessērdzīgus un melmeņu sērdzīgus, un Viņš tos darīja veselus.
Звістка про Ісуса розійшлася по всій Сирії. До Нього приводили всіх хворих і тих, що страждали на різні недуги, а також біснуватих, епілептиків та паралізованих, і Він зціляв їх.
25 Un daudz ļaužu Viņam gāja pakaļ no Galilejas un no tām desmit pilsētām un no Jeruzālemes un no Jūdu zemes un no viņpus Jardānes.
Великі натовпи з Галілеї, Десятимістя, Єрусалима, Юдеї та з-за Йордану йшли за Ним.
