Ījaba 40
1 Un Tas Kungs atbildēja Ījabam un sacīja:
І говорив Господь Йову й сказав:
2 Vai vainotājs ies tiepties ar to Visuvareno? Kas Dievu pamāca, lai uz to atbild!
„Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огу́дник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!“
3 Bet Ījabs atbildēja Tam Kungam un sacīja:
І Йов відповів Господе́ві й сказав:
4 Redzi, es esmu mazs, ko lai es Tev atbildu? Es likšu roku uz muti.
„Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.
5 Es reiz esmu runājis, bet vairs neatbildēšu; un otru reiz, bet vairs to nedarīšu.
Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!
6 Un Tas Kungs atbildēja Ījabam no vētras un sacīja:
І відповів Господь Йову із бурі й сказав:
7 Apjoz jel kā vīrs savus gurnus, tad Es tev gribu vaicāt, un tu mani māci.
„Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на: Я буду питати тебе, — ти ж поя́снюй Мені!
8 Vai tu Manu tiesu iznīcināsi, vai tu Mani pazudināsi, ka tu būtu taisns?
Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути?
9 Jeb vai tev ir tāds elkonis kā tam stipram Dievam, vai tev ir pērkona balss kā viņam?
Коли маєш раме́но, як Бог, і голосом ти загрими́ш, немов Він,
10 Aptērpies tad ar greznību un augstību, un apģērbies ar lielu godu un godību.
то окрась Ти себе пишното́ю й вели́чністю, зодягни́ся у славу й красу́!
11 Izgāz savas dusmības bardzību, un uzlūko visus lepnos un pazemo tos.
Розпоро́ш лютість гніву свого́, і поглянь на все горде — й прини́зь ти його́!
12 Uzlūko visus lepnos un gāz tos zemē un satriec tos bezdievīgos savā vietā.
Поглянь на все горде — й його впокори́, поспиха́й нечестивих на їхньому місці,
13 Guldi tos kapā pīšļos un sedz viņu vaigus ar tumsību.
поховай їх у по́росі ра́зом, а їхні обличчя обви́й в укритті́.
14 Tad arī Es tevi teikšu, ka tava labā roka tev palīdzējusi.
Тоді й Я тебе сла́вити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
15 Redzi nu, beēmots (upes-zirgs), ko Es līdz ar tevi esmu radījis, ēd zāli kā vērsis.
А ось бегемо́т, що його Я створив, як тебе, — траву, як худо́ба велика, він їсть.
16 Redzi jel, viņa spēks ir viņa gurnos un viņa stiprums viņa vēdera dzīslās.
Ото сила його в його сте́гнах, його ж мі́цність — у м'я́зах його живота́.
17 Viņš kustina savu asti kā ciedra koku, viņa cisku dzīslas kopā ir sapītas.
Випросто́вує він, немов ке́дра, свойо́го хвоста́, жили сте́гон його поспліта́лись.
18 Viņa kauli ir kā ciets varš, viņa locekļi kā dzelzs mieti.
Його кості — немов мідяні оті ру́ри, костома́хи його — як ті пру́ття залізні.
19 Viņš ir Dieva ceļu pirmais; kas viņu radījis, Tas viņam devis savu zobenu.
Голова оце Божих доріг; і тільки Творе́ць його може зблизи́ти до нього меча.
20 Kalni viņam izdod barību, un tur trencās visi lauka zvēri.
Бо гори прино́сять поживу йому, і там гра́ється вся звірина́ польова́.
21 Koku biezumā viņš apgulstas, niedrēs un dūņās paslēpies.
Під ло́тосами він виле́жується, в укритті́ очере́ту й болота.
22 Koku biezums viņu apsedz ar savu ēnu, upes kārkli viņu apslēpj.
Ло́тоси тінню своєю вкривають його, топо́лі поточні його обгорта́ють.
23 Redzi, kad upe plūst, tad viņš nedreb, viņš ir drošs, kad Jardāne pat līdz viņa mutei celtos.
Ось підійма́ється рі́чка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йорда́н йому в па́щу впливав!
24 Vai viņu var gūstīt, viņa acīm redzot? vai viņam virvi var vilkt caur nāsīm?
Хто може схопи́ти його в його о́чах, гака́ми ніздрю́ продіра́вити?
