Ījaba 38
1 Tad Tas Kungs Ījabam atbildēja no vētras un sacīja:
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Kas tas tāds, kas (Dieva) padomu aptumšo ar neprātīgiem vārdiem?
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
3 Apjoz jel kā vīrs savus gurnus, tad Es tev gribu vaicāt, un tu Mani māci.
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
4 Kur tu biji, kad Es zemei liku pamatu? Izteic to, ja tev ir tāds gudrs prāts.
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
5 Vai tu zini, kas viņai mēru licis, jeb kas pār viņu ir vilcis mēra auklu?
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
6 Uz ko viņas pamati ierakti, jeb kas licis viņas stūra akmeni,
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
7 Kad rīta zvaigznes kopā priecīgi dziedāja, un visi Dieva bērni gavilēja?
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
8 Jeb kas jūru aizslēdzis ar durvīm, kad tā izlauzās, un iznāca kā no mātes miesām,
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
9 Kad Es to ģērbu ar padebešiem, un krēslībā ietinu tā kā tinamos autos,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
10 Kad Es tai noliku Savu robežu, un liku aizšaujamos un durvis,
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
11 Un sacīju: tiktāl tev būs nākt un ne tālāki, un še būs apgulties taviem lepniem viļņiem?
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
12 Vai tu savā mūžā rītam licis aust, vai auseklim rādījis savu vietu,
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
13 Lai satver zemes stūrus, ka tie bezdievīgie no tās top izkratīti;
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
14 Ka tā pārvēršas kā zieģeļa vasks un visas lietas rādās kā apģērbā,
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
15 Un bezdievīgiem zūd viņu gaišums, un pacelts elkonis salūst?
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
16 Vai tu esi nācis līdz jūras avotam un staigājis bezdibeņu dziļumos?
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
17 Vai tev atdarījušies nāves vārti, un vai tu esi redzējis nāves ēnas vārtus?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
18 Vai esi skatījies līdz pasaules malām? Stāsti, ja tu visu to zini.
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 Kur ir tas ceļš, kur gaisma mājo, un tumsa - kur ir viņas vieta?
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
20 Vai tu to varētu pārvest viņas robežā un izzināt viņas nama ceļus?
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
21 Tu to zini, jo tai laikā tu biji piedzimis, un tev ir daudz to gadu!
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Vai tu esi nācis, kur tie sniega krājumi, un vai esi redzējis krusas krājumus,
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
23 Ko Es taupu uz spaidu laiku, uz kaušanas un kara dienu?
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
24 Pa kuru ceļu gaisma dalās un kā austrenis izplešas virs zemes?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
25 Kas lietum rādījis, kur lai gāžas, un ceļu zibeņiem un pērkoniem,
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
26 Ka lietus līst, kur cilvēka nav, tuksnesī, kur neviens nedzīvo,
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27 Ka viņš dzirdina tukšo posta vietu un zālītei liek dīgt?
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
28 Vai lietum ir tēvs, vai kas dzemdinājis rasas lāsi?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
29 No kura klēpja cēlies ledus, un no kā dzimusi debess salna,
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
30 Ka ūdeņi sastingst kā akmens, un jūras dziļumi aizsalst cieti?
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
31 Vai tu vari sasiet Sietiņa saites, vai atraisīt Orijona zvaigžņu saiti?
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
32 Vai tu zvaigznes vari izvest savā laikā un vadīt debess vāģus un viņu ratus?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
33 Vai tu zini debess likumus, jeb vai proti, kā tie valda virs zemes?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
34 Vai tu savu balsi vari pacelt uz padebešiem, lai ūdeņi plūst zemē uz tevi?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
35 Vai vari sūtīt zibeņus, ka tie iet un uz tevi saka: redzi, še mēs esam?
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
36 Kas lika gudrību tumšos mākoņos un prātu debess spīdumos?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
37 Kas skaita mākoņus ar gudrību, un kas māk apgāzt padebešus,
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
38 Ka pīšļi top aplieti, ka tie saskrien un salīp pītēs?
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
39 Vai tu māki medīt laupījumu priekš lauvas un pildīt jauno lauvu tukšo vēderu,
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
40 Kad tie nogulstas alās un biezos krūmos glūn?
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
41 Kas gādā krauklim barību, kad viņa bērni uz Dievu brēc un šurpu turpu skraida, kad nav ko ēst?
Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
