Ījaba 28
1 Tiešām, sudrabam ir savi ceļi, kur tas rodas, un kausējamam zeltam sava vieta.
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 Dzelzs no zemes top ņemta, un no akmeņiem varš top kausēts.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 Tumsai gals likts, un caur caurim cilvēks izmeklē arī pašā galējā tumsā apslēptos akmeņus.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 Viņš izrok ceļu turp, kur neviens nedzīvo, un kur neviena kāja neved; tur viņš karājās un nolaižās tālu no cilvēkiem.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 No zemes virsas izaug maize, viņas apakša top apgriezta kā no uguns.
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 Viņas akmeņos ir safīri, un tur rodas zelta graudi.
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Ne ērglis šo ceļu nav ieraudzījis, ne vanaga acs to nav redzējusi.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 Briesmīgi zvēri pa to nav gājuši, un lauva pa to nav staigājis.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Cilvēks pieliek savu roku pie akmeņiem, un izrok kalnu pamatus;
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 Viņš izcērt ceļus akmeņu kalnos, un viņa acs ierauga visādus dārgumus;
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Viņš aizdara ūdeņus, kā nesūcās cauri, un izved gaismā, kas ir apslēpts.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Bet gudrību, kur to atrod, un kur mājo atzīšana?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Cilvēks nezin, ar ko lai to pērk un dzīvo zemē to nevar uziet.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 Bezdibenis saka: te viņas nav; un jūra saka: tā nav pie manis.
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Zeltu par viņu nevar dot, nedz sudraba maksu par viņu iesvērt.
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 To nevar uzsvērt ar Ofira zeltu nedz ar dārgiem oniksa un safīra akmeņiem.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 To neatsver ne zelts, ne spīdoši akmeņi, to nevar izmīt pret zelta glītumiem.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Par pērlēm un kristālu nav ko runāt; jo gudrību mantot ir pārāki par pērlēm.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Moru zemes topāzs viņai nav līdzīgs, un visu šķīstais zelts viņu nepanāk.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Nu tad, no kurienes nāk gudrība un kur mājo atzīšana?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Jo tā ir apslēpta priekš visu acīm, kas dzīvo, un putniem apakš debess tā ir nezināma.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Elle un nāve saka: ar savām ausīm gan esam dzirdējuši viņas slavu.
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Dievs pazīst viņas ceļu, un Tas zin viņas vietu.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Jo Viņš skatās līdz pasaules galiem, Viņš redz, kas apakš visām debesīm.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 Kad Viņš vējam deva savu svaru un ūdeni nosvēra pēc mēra,
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 Kad Viņš lietum sprieda likumu un zibenim un pērkonam ceļu,
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 Tad Viņš to izredzēja un to izteica, Viņš to sataisīja un izdibināja,
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 Un sacīja uz cilvēku: redzi, Tā Kunga bijāšana, tā ir gudrība, un atstāties no ļauna, tā ir atzīšana.
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
