Ījaba 22
1 Tad Elifas no Temanas atbildēja un sacīja:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Vai Dievam kāds labums no cilvēka? Nē, labums tam pašam, ka ir prātīgs.
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Vai tas tam Visuvarenam par labu, kad tu taisns, jeb par mantu, ka tu savus ceļus nenoziedzīgi staigā?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Vai tad Viņš tavas Dieva bijāšanas dēļ tevi sodīs un ar tevi ies tiesā?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Vai tava blēdība nav liela un tavi noziegumi bez gala?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Jo savus brāļus tu esi ķīlājis bez vainas un novilcis kailiem drēbes.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Piekusušo tu neesi dzirdinājis ar ūdeni un izsalkušam liedzis maizi.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 Kur kāds bija varens, tam piederēja zeme, un kas bija augstā godā, tas tur dzīvoja.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Atraitnes tu esi atlaidis tukšā, un bāriņu elkoņi ir salauzti.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 Tādēļ ir virves ap tevi, un izbailes tev piepeši uzgājušas.
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Jeb vai tu neredzi tumsu un ūdens plūdus, kas tevi apklāj?
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Vai Dievs nav augšām debesīs? Redzi jel zvaigžņu augstumu, cik tās augstas!
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Un tu saki: ko Dievs zin? Vai Viņš aiz tumšiem mākoņiem māk tiesāt?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Padebeši ir Viņa aizsegs, ka neredz, un Viņš staigā debesīs.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Vai tu vecās pasaules ceļu gribi staigāt, ko netaisnie ļaudis gājuši,
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 Kas priekšlaiku bojā gājuši, - plūdi izgāzušies pār viņu pamatiem.
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 Kas uz to stipro Dievu sacīja: Nost no mums! un ko tas Visuvarenais tiem varētu darīt?
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Tomēr Tas viņu namus bija pildījis ar labumu. Šo bezdievīgo padoms lai ir tālu no manis.
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Taisnie to redz un priecājās, un nenoziedzīgais par tiem smiesies:
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 Tiešām, izdeldēti ir mūsu ienaidnieki, un uguns aprijis viņu pārējo mantu.
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Meklē Viņa draudzību, tad paliksi mierā, no tā tev nāks labums.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Pieņem jel mācību no Viņa mutes un liec Viņa vārdus savā sirdī.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Ja tu atgriezīsies pie tā Visuvarenā un atmetīsi netaisnību tālu no sava dzīvokļa, tad tu tapsi uztaisīts.
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Liec pīšļos mantu un upes oļos zeltu,
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Tad tas Visuvarenais tev būs par zeltu un Viņš tev būs par spožu sudrabu.
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Tad tu par to Visuvareno priecāsies un pacelsi uz Dievu savu vaigu.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Tu Viņu piesauksi, un Viņš tevi paklausīs, un tu maksāsi savus solījumus.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Ko tu apņemsies, tas tev notiks, un uz taviem ceļiem spīdēs gaišums.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 Kad iet uz leju, tad tu saki: uz augšu! Un Viņš izglābs to, kam noskumis vaigs.
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Viņš izpestīs to, kas nav nenoziedzīgs; tavu roku šķīstības dēļ tas taps izpestīts.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
