Ījaba 20
1 Tad Cofars no Naēmas atbildēja un sacīja:
І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
2 Uz to manas sirds domas mani spiež atbildēt, un es nevaru valdīties.
„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
3 Es dzirdu pārmācīšanu sev par kaunu, bet mans gars savā gudrībā zinās atbildēt.
Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Vai tu nezini, ka mūžam tā bijis, kamēr Dievs cilvēkus licis virs zemes,
Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
5 Ka bezdievīgo lielība ilgi nepastāv, un ka blēdnieka prieks paliek tik acumirkli?
то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
6 Jebšu viņa greznība uzkāptu līdz debesīm, un viņa galva sniegtu līdz padebešiem,
Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
7 Taču kā viņa sūds viņš mūžam zudīs; kas viņu redzējuši, tie sacīs: kur viņš ir?
проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
8 Viņš aizskries kā sapnis, ka to nevarēs atrast, un pazudīs kā parādīšana naktī.
Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
9 Acs, kas viņu redzējusi, to vairs neredzēs, un viņa vieta to vairs neieraudzīs.
його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
10 Viņa bērni pielabināsies pie nabagiem, un viņa roka dos atpakaļ viņa mantu.
Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
11 Viņa kauli bija pilni jaunības spēka, bet apgulsies ar viņu pīšļos.
Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
12 Jebšu blēdība bijusi salda viņa mutei, un viņš to slēpis apakš savas mēles,
Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
13 Un viņš to mīlējis un nepametis, bet to paturējis savā mutē:
над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
14 Taču viņa barība pārvērtīsies viņa iekšās, par odžu žultīm tā būs iekš viņa.
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
15 Mantu, ko ierijis, viņš atkal izvems, un Dievs to izgrūdīs viņam no vēdera.
Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
16 Odžu žultis viņš zīdīs, glodeņu dzelonis viņu nokaus.
Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
17 Viņš neredzēs upes, kas ielejās tek no medus un piena.
Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
18 Viņš gan strādās, bet to atdos un no tā nebaudīs; cik viņš arī neiemantos, prieka tam nebūs.
Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
19 Jo viņš nospaidījis un atstājis nabagus, namus viņš laupījis, bet tos neuzcels.
Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
20 Jo viņa kuņģis nebija pildāms, viņš neizglābsies caur savu mantu.
Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 Viņa rīklei nekas neizmuka, tādēļ viņa labums nepastāvēs.
Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
22 Pašā bagātā pilnībā viņam būs bēdas, visu apbēdināto roka nāks viņam virsū.
за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
23 Un notiks, lai viņa kuņģis top pilns, tad (Dievs) uz viņu sūtīs savas bardzības karstumu un uz viņu liks lītin līt, lai to rij.
Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
24 Viņš bēgs no dzelzs bruņām, un vara stops viņam izšaus cauri.
Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
25 Viņš izvelk un no viņa miesām nāk ārā, no viņa žultīm spīdoša dzelzs, un nāves šausmas viņu pārņem.
Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
26 Visāda tumsība apklās viņa krājumu, neuzpūsts uguns viņu aprīs, un nomaitās to atlikumu viņa dzīvoklī.
При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
27 Debess viņa noziegumu darīs zināmu, un zeme celsies pret viņu.
Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 Viņa nama krājums aizies, viņam izšķīdīs Dieva dusmības dienā.
урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
29 Šī ir bezdievīga cilvēka daļa no Dieva, un viņa nospriesta mantība no tā stiprā Dieva.
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
