Ījaba 13
1 Redzi, to visu mana acs redzējusi, mana auss dzirdējusi un to likusi vērā.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Ko jūs protat, to es arīdzan protu, jūs man neesat priekšā.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Bet es gribu runāt uz to Visuvareno, un man gribās aizbildināties tā stiprā Dieva priekšā.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Jo tiešām, jūs esat melu runātāji, jūs visi esat nelietīgi dziednieki.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Kaut jūs pavisam klusu būtu, tas jums būtu par gudrību.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Klausiet jel manu aizbildināšanos, un ņemiet vērā manas mutes tiesāšanos.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Vai gribat netaisnību runāt Dieva labad un Viņa labad izteikt viltību?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Vai Viņu gribat aizbildināt un Dievam būt pārstāvētāji?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Vai būs labi, kad Viņš jūs meklēs, vai Viņu pievilsiet, kā cilvēku pieviļ?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Sodīt Viņš jūs sodīs, ja jūs slepeni vaigu uzlūkojat.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Vai Viņa augstība jūs neiztrūcinās un bailes no Viņa jums neuzkritīs?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Jūsu mācības būs kā pelni, un jūsu augstie vārdi kā mālu kopas.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Palieciet man klusu, un es runāšu, lai man notiek, kas notikdams.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Kāpēc man savu miesu bija zobos ņemt, un savu dvēseli likt savā rokā?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Redzi, jebšu Viņš mani nokaus, taču es uz Viņu gribu cerēt, es tikai savus ceļus gribu aizbildināt Viņa priekšā.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Jau tas man būs par pestīšanu, ka viltnieks Viņa priekšā nenāks.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Klausāties, klausāties manus vārdus, un mana valoda lai skan jūsu ausīs.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Redzat jel, es esmu gatavs uz tiesu, es zinu, ka man paliks taisnība.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Kas ar mani varētu tiesāties? Patiesi tad es ciestu klusu un mirtu.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Divas lietas tikai man nedari, tad es neapslēpšos Tavā priekšā.
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Lai Tava roka paliek tālu no manis, un Tava briesmība lai mani neizbiedē.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Tad sauc, un es atbildēšu, vai es runāšu, un Tu atbildi man.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Cik man ir noziegumu un grēku? Dari man zināmus manus grēkus un manus pārkāpumus.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Kāpēc Tu apslēpi Savu vaigu un mani turi par Savu ienaidnieku?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Vai Tu biedināsi šaubīgu lapu un vajāsi izkaltušus rugājus.
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Jo Tu man nospriedi rūgtumus un lieci manīt manas jaunības noziegumus.
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Tu lieci manas kājas siekstā un glūni uz visiem maniem ceļiem un ieslēdzi manas pēdas aplokā, -
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Un tomēr šis iznīkst kā trūdi, tā kā drēbe, ko kodes saēd.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
