Ījaba 12
1 Bet Ījabs atbildēja un sacīja:
А Йов відповів та й сказав:
2 Tas ir tiesa, jūs esat ļaudis un ar jums gudrība izmirs.
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 Man arīdzan ir sirds, tāpat kā jums, jūs man priekšā neesat, un kas tad to gudrību nezin?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Es pat savam tuvākam esmu par apsmieklu, es, kas Dievu piesaucis un no Viņa esmu paklausīts, par apsmieklu tas taisnais un sirdsskaidrais.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 Kauns nelaimei pēc laimīga domām; tas gaida to, kam kāja slīd.
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Postītāju dzīvokļiem labi klājās, un mierā paliek bezdievīgi un kam Dievs ir dūrē.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Un tiešām, vaicā jel lopiem, tie tev to mācīs, un putniem apakš debess, tie tev to stāstīs.
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 Jeb runā ar zemi, tā tev mācīs, un jūras zivis tev to izteiks.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Kas neatzīst pie visa tā, ka Tā Kunga roka to darījusi.
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 Viņa rokā ir visu dzīvo dvēsele un visu cilvēku miesu gars.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Vai auss nepārbauda vārdus, kā mute bauda barību?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 Pie veciem ir gudrība un ilgs mūžs dod saprašanu.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 Pie Viņa ir gudrība un spēks, Viņam ir padoms un prāts.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Redzi, Viņš nolauž, un neviens nevar uztaisīt. Viņš ko aizslēdz, un neviens nevar atvērt.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Redzi, kad Viņš ūdeņus satur, tad tie izsīkst, un kad Viņš tos laiž vaļā, tad tie zemi griež apkārt.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 Pie Viņa ir spēks un pastāvība, Viņa priekšā ir, kas maldās un kas maldina.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 Viņš ved padomu devējus par laupījumu, un tiesnešus Viņš dara par ģeķiem.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 Ķēniņu saites Viņš sarauj un apjož pašiem gurnus ar saitēm.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Viņš ved cienīgus par laupījumu, un apgāž varenus.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Viņš atņem runātājiem valodu un noņem vecajiem prātu.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Viņš izlej negodu pār lieliem kungiem, un vareniem Viņš jostu raisa vaļā.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Viņš atklāj dziļumus tumsai, un nāves ēnu Viņš ved gaismā.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Viņš vairo ļaudis un tos izdeldē, Viņš ceļ spēkā tautas un tās izklīdina.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 Viņš ļaužu virsniekiem virs zemes atņem sirdi un tos maldina tuksnesī, kur ceļa nav.
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 Tie grābsta tā kā tumsā, kur gaismas nav, un Viņš tiem liek maldīties kā piedzērušiem.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
