Pāvila 2. Vēstule Korintiešiem 11
1 Ak, kad jūs mani kaut cik panestu manā nesaprašanā! Bet jūs mani gan panesat.
Сподіваюся, ви потерпите трохи моє безумство. Так, потерпіть мене!
2 Jo es esmu iekarsis par jums ar dievišķu karstumu, jo es jūs esmu saderējis, kā šķīstu jumpravu, pievedamu vienam vīram, tas ir Kristum.
Адже я ревную вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб представити Христу наче чисту діву.
3 Bet es bīstos, ka tāpat, kā tā čūska ar savu viltību Ievu pievīlusi, arī jūsu domas netop samaitātas un nenoklīst no tās vientiesības, kas ir iekš Kristus.
Та боюся, що як Єва була зведена хитрощами змія, так і ваші думки можуть віддалитися від щирості та чистоти перед Христом.
4 Jo, ja kas nāk un citu Jēzu sludina, ko mēs neesam sludinājuši, jeb ja jūs dabūjat citu garu, ko jūs neesat dabūjuši, jeb citu evaņģēliju, ko neesat pieņēmuši, tad jūs to gan labi panesat.
Бо коли хтось приходить до вас та проповідує іншого Ісуса – не Того, що ми проповідували, або коли приймаєте іншого духа – не Того, що ви прийняли, або іншу добру звістку – не ту, що ви прийняли, то ви це легко терпите.
5 Jo ceru, ka nebūt neesmu mazāks par tiem tādiem jo augstiem apustuļiem.
Та не думаю, що я чимось гірший від тих «великих апостолів».
6 Un ja arī runā man trūkst, tad tomēr ne atzīšanā; bet mēs jau vienmēr un visādi jums esam pazīstami.
І хоча я недосвідчений у красномовстві, але не в пізнанні; і ми вам це чітко всім та в усьому показали.
7 Vai grēku esmu darījis, ka pats pazemojos, lai jūs taptu paaugstināti, ka es jums Dieva evaņģēliju bez maksas esmu sludinājis?
Хіба я згрішив тим, що, бажаючи звеличити вас, сам упокорився й без жодної винагороди звіщав вам Божу Добру Звістку?
8 Citas draudzes esmu aplaupījis, no tām ņemdams algu par to kalpošanu pie jums; un kad es biju pie jums un man kas trūka, tad tomēr nevienu neesmu apgrūtinājis.
Я, [так би мовити], обкрадав інші церкви, приймаючи від них платню, аби служити вам.
9 Jo manu trūkumu ir atvieglinājuši tie brāļi, kas no Maķedonijas nākuši; un visās lietās es esmu tā turējies, ka es jūs neapgrūtinātu, un tā vēl turēšos.
Коли я був із вами та опинився в нужді, то нікого не обтяжував, адже брати, що прийшли з Македонії, задовольнили мої потреби. Я в усьому стримував себе і далі стримуватимусь, аби не бути для вас тягарем.
10 Kristus patiesība ir iekš manis, ka šī slava Akajas zemē man neapklusīs.
Як істина Христа перебуває в мені, так ніхто не зупинить цієї моєї похвали в усіх регіонах Ахаї.
11 Kādēļ? Ka es jūs nebūtu mīlējis? To Dievs zina.
Чому? Чи тому, що не люблю вас? Бог знає, [що люблю].
12 Bet ko es daru, to es arī vēl darīšu, lai es iemeslu atņemu tiem, kas iemeslu meklē, lai tie, ar ko lielās, tiek atrasti tādi, kā arī mēs.
Що я робив, те й робитиму, щоб не давати приводу хвалитися тим, хто шукає підстав, аби довести, що вони рівні нам у тому, чим хваляться.
13 Jo tie tādi viltus apustuļi un viltīgi strādnieki izliekās kā Kristus apustuļi.
Адже такі люди – лжеапостоли, лукаві робітники, які приймають вигляд апостолів Христа.
14 Un tas nav brīnums: jo pats sātans izliekas kā gaišības eņģelis.
Та це й не дивно, адже сам сатана приймає вигляд ангела світла.
15 Tad nav liela lieta, ja arī viņa kalpi izliekas kā taisnības kalpi - tiem būs gals pēc viņu darbiem.
Отже, немає нічого дивного в тому, що і його служителі вдають із себе служителів праведності. Їхній кінець буде за їхніми ділами.
16 Es saku atkal, lai neviens nedomā, ka es esmu nesapraša; bet ja ne, tad pieņemiet mani kā nesaprašu, lai es arī kaut cik varu lielīties.
Я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним, але навіть якщо ви це робите, то прийміть мене як нерозумного, щоб і я міг трохи похвалитися.
17 Ko es runāju, to nerunāju pēc Tā Kunga, bet tā kā iekš nesaprašanas, kad nu tā ņemos lielīties.
Те, що я кажу з приводу похвали, кажу не від Господа, а наче в безумстві.
18 Kad daudzi lielās pēc miesas, tad es arīdzan gribu lielīties.
І, оскільки багато хто вихваляється за тілом, то і я вихвалятимуся.
19 Jo jūs labprāt panesat tos nesaprašas, prātīgi būdami.
Бо ви, будучи мудрими, радо терпите нерозумних!
20 Jo jūs panesat, ja kāds jūs dara par kalpiem, ja kāds jūs plēš, ja kāds no jums ņem, ja kāds paaugstinājās, ja kāds jums cērt vaigā.
Ви терпите, коли хтось вас поневолює чи об’їдає, коли хтось обдирає чи звеличується [над вами] і б’є вас в обличчя.
21 Par negodu saku: - to mēs nespējām; tomēr kurā lietā kāds drošs, (es runāju neprātīgi), tanī es arīdzan esmu drošs.
Кажу це на [свій] сором: у [цьому] ми були слабкими! Та якщо хтось наважується [хвалитися], – кажу це в безумстві, – наважуюсь і я.
22 Vai tie ir Ebreji? Es arīdzan. Vai tie ir Israēlieši? Es arīdzan. Vai tie ir Ābrahāma dzimums? Arī es.
Вони євреї? Я теж. Вони ізраїльтяни? Я теж. Вони Авраамове насіння? Я теж.
23 Vai tie ir Kristus kalpi? (es neprātīgi runāju) es jo vairāk: iekš darbiem vairāk, iekš sitieniem pārlieku vairāk, iekš cietumiem vairāk, iekš nāves bailēm daudzreiz.
Вони служителі Христа? Кажу ніби в безумстві: я більше. Я більше працював, частіше був ув’язнений, мене жорстокіше били, я часто опинявся на [межі] смерті.
24 No Jūdiem piecreiz esmu dabūjis četrdesmit sitienus bez viena.
Від юдеїв я п’ять разів отримував по сорок без одного [ударів батогом],
25 Trīs reiz esmu šaustīts, vienreiz akmeņiem mētāts, trīs reiz ar laivu esmu cietis ūdens briesmas, nakti un dienu jūras dziļumā esmu sabijis.
тричі мене били палицями, один раз мене закидали камінням, я був на трьох кораблях, які розбивалися у морі, провів цілу добу у відкритому морі.
26 Daudzreiz esmu ceļā bijis: briesmās ūdeņos, briesmās starp slepkavām, briesmās starp savas cilts ļaudīm, briesmās starp pagāniem, briesmās pilsētā, briesmās tuksnesī, briesmās jūrā, briesmās starp viltīgiem brāļiem;
Часто був у подорожах, небезпеках на річках, небезпеках через розбійників, небезпеках через [деяких із мого] роду, небезпеках через язичників, небезпеках у містах, небезпеках у пустелі, небезпеках посеред моря, небезпеках серед лжебратів,
27 Iekš darba un pūliņa, daudz nomodā, iekš izsalkšanas un iztvīkšanas, daudz reiz iekš gavēšanām, iekš salšanas un plikuma.
у праці та виснаженні, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в постах, у холоді та в наготі.
28 Bez tam, kas vēl citādi notiek: tās rūpes par visām draudzēm ikdienas laužas man virsū.
І окрім усього цього, моє щоденне заняття – турбота про всі церкви.
29 Kas nogurst, un es nenogurstu? Kas tiek kaitināts(apgrēcināts), un es neiedegos?
Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто впадає в гріх, за кого і я не палав би?
30 Ja tad būs lielīties, tad lielīšos ar savu nespēcību.
Коли вже маю хвалитися, то хвалитимуся своєю слабкістю.
31 Mūsu Kunga Jēzus Kristus Dievs un Tēvs, kas ir augsti teicams mūžīgi mūžam, Tas zin, ka es nemeloju. (aiōn g165)
Бог і Отець Господа Ісуса, Який є навіки благословенним, знає, що я не брешу. (aiōn g165)
32 Damaskū ķēniņa Areta ļaužu valdnieks apsargāja Damaskus pilsētu, gribēdams mani gūstīt,
У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, аби мене схопити,
33 Un kurvī pa logu es tapu nolaists pār mūri un izbēgu no viņa rokām.
але мене через вікно спустили в кошику по стіні, і я врятувався з його рук.
