Psalmorum 88
1 canticum psalmi filiis Core in finem pro Maeleth ad respondendum intellectus Eman Ezraitae Domine Deus salutis meae die clamavi et nocte coram te
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
2 intret in conspectu tuo oratio mea inclina aurem tuam ad precem meam
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! (Sheol h7585)
4 aestimatus sum cum descendentibus in lacum factus sum sicut homo sine adiutorio
Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
5 inter mortuos liber sicut vulnerati dormientes in sepulchris quorum non es memor amplius et ipsi de manu tua repulsi sunt
Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
6 posuerunt me in lacu inferiori in tenebrosis et in umbra mortis
Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
7 super me confirmatus est furor tuus et omnes fluctus tuos induxisti super me diapsalma
На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
8 longe fecisti notos meos a me posuerunt me abominationem sibi traditus sum et non egrediebar
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
9 oculi mei languerunt prae inopia clamavi ad te Domine tota die expandi ad te manus meas
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
10 numquid mortuis facies mirabilia aut medici suscitabunt et confitebuntur tibi diapsalma
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
11 numquid narrabit aliquis in sepulchro misericordiam tuam et veritatem tuam in perditione
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
12 numquid cognoscentur in tenebris mirabilia tua et iustitia tua in terra oblivionis
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
13 et ego ad te Domine clamavi et mane oratio mea praeveniet te
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
14 ut quid Domine repellis orationem meam avertis faciem tuam a me
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
15 pauper sum ego et in laboribus a iuventute mea exaltatus autem humiliatus sum et conturbatus
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
16 in me transierunt irae tuae et terrores tui conturbaverunt me
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
17 circuierunt me sicut aqua tota die circumdederunt me simul
вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
18 elongasti a me amicum et proximum et notos meos a miseria
друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
