Psalmorum 74
1 intellectus Asaph ut quid Deus reppulisti in finem iratus est furor tuus super oves pascuae tuae
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 memor esto congregationis tuae quam possedisti ab initio redemisti virgam hereditatis tuae mons Sion in quo habitasti in eo
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 leva manus tuas in superbias eorum in finem quanta malignatus est inimicus in sancto
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 et gloriati sunt qui oderunt te in medio sollemnitatis tuae posuerunt signa sua signa
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 et non cognoverunt sicut in exitu super summum quasi in silva lignorum securibus
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 exciderunt ianuas eius in id ipsum in securi et ascia deiecerunt eam
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 incenderunt igni sanctuarium tuum in terra polluerunt tabernaculum nominis tui
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 dixerunt in corde suo cognatio eorum simul quiescere faciamus omnes dies festos Dei a terra
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 signa nostra non vidimus iam non est propheta et nos non cognoscet amplius
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 usquequo Deus inproperabit inimicus inritat adversarius nomen tuum in finem
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 ut quid avertis manum tuam et dexteram tuam de medio sinu tuo in finem
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Deus autem rex noster ante saeculum operatus est salutes in medio terrae
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 tu confirmasti in virtute tua mare contribulasti capita draconum in aquis
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 tu confregisti capita draconis dedisti eum escam populis Aethiopum
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 tu disrupisti fontem et torrentes tu siccasti fluvios Aetham;
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 tuus est dies et tua est nox tu fabricatus es auroram et solem
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 tu fecisti omnes terminos terrae aestatem et ver tu plasmasti ea
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 memor esto huius inimicus inproperavit Dominum et populus insipiens incitavit nomen tuum
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 ne tradas bestiis animam confitentem tibi animas pauperum tuorum ne obliviscaris in finem
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 respice in testamentum tuum quia repleti sunt qui obscurati sunt terrae domibus iniquitatum
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 ne avertatur humilis factus confusus pauper et inops laudabunt nomen tuum
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 exsurge Deus iudica causam tuam memor esto inproperiorum tuorum eorum qui ab insipiente sunt tota die
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 ne obliviscaris voces inimicorum tuorum superbia eorum qui te oderunt ascendit semper
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
