Psalmorum 73
1 psalmus Asaph quam bonus Israhel Deus his qui recto sunt corde
Псалом Аса́фів.
2 mei autem paene moti sunt pedes paene effusi sunt gressus mei
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 quia zelavi super iniquis pacem peccatorum videns
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 quia non est respectus morti eorum et firmamentum in plaga eorum
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 in labore hominum non sunt et cum hominibus non flagellabuntur
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 ideo tenuit eos superbia operti sunt iniquitate et impietate sua
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 prodiet quasi ex adipe iniquitas eorum transierunt in affectum cordis
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 cogitaverunt et locuti sunt in nequitia iniquitatem in excelso locuti sunt
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 posuerunt in caelum os suum et lingua eorum transivit in terra
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 ideo convertetur populus meus hic et dies pleni invenientur in eis
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 et dixerunt quomodo scit Deus et si est scientia in Excelso
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 ecce ipsi peccatores et abundantes in saeculo obtinuerunt divitias
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 et dixi ergo sine causa iustificavi cor meum et lavi inter innocentes manus meas
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 et fui flagellatus tota die et castigatio mea in matutino
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 si dicebam narrabo sic ecce nationem filiorum tuorum reprobavi
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 et existimabam cognoscere hoc labor est ante me
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 donec intrem in sanctuarium Dei intellegam in novissimis eorum
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 verumtamen propter dolos posuisti eis deiecisti eos dum adlevarentur
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 quomodo facti sunt in desolationem subito defecerunt perierunt propter iniquitatem suam
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 velut somnium surgentium Domine in civitate tua imaginem ipsorum ad nihilum rediges
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 quia inflammatum est cor meum et renes mei commutati sunt
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 et ego ad nihilum redactus sum et nescivi
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 ut iumentum factus sum apud te et ego semper tecum
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 tenuisti manum dexteram meam et in voluntate tua deduxisti me et cum gloria suscepisti me
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 quid enim mihi est in caelo et a te quid volui super terram
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 defecit caro mea et cor meum Deus cordis mei et pars mea Deus in aeternum
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 quia ecce qui elongant se a te peribunt perdidisti omnem qui fornicatur abs te
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 mihi autem adherere Deo bonum est ponere in Domino Deo spem meam ut adnuntiem omnes praedicationes tuas in portis filiae Sion
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
