Psalmorum 50
1 psalmus Asaph Deus deorum Dominus locutus est et vocavit terram a solis ortu usque ad occasum
Псалом Асафів.
2 ex Sion species decoris eius
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Deus manifeste veniet Deus noster et non silebit ignis in conspectu eius exardescet et in circuitu eius tempestas valida
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 advocabit caelum desursum et terram discernere populum suum
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 congregate illi sanctos eius qui ordinant testamentum eius super sacrificia
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 et adnuntiabunt caeli iustitiam eius quoniam Deus iudex est diapsalma
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 audi populus meus et loquar tibi Israhel et testificabor tibi Deus Deus tuus ego sum
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 non in sacrificiis tuis arguam te holocausta autem tua in conspectu meo sunt semper
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 non accipiam de domo tua vitulos neque de gregibus tuis hircos
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 quoniam meae sunt omnes ferae silvarum iumenta in montibus et boves
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 cognovi omnia volatilia caeli et pulchritudo agri mecum est
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 si esuriero non dicam tibi meus est enim orbis terrae et plenitudo eius
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 numquid manducabo carnes taurorum aut sanguinem hircorum potabo
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 immola Deo sacrificium laudis et redde Altissimo vota tua
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 et invoca me in die tribulationis et eruam te et honorificabis me diapsalma
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 peccatori autem dixit Deus quare tu enarras iustitias meas et adsumis testamentum meum per os tuum
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 tu vero odisti disciplinam et proiecisti sermones meos retrorsum
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 si videbas furem currebas cum eo et cum adulteris portionem tuam ponebas
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 os tuum abundavit malitia et lingua tua concinnabat dolos
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 sedens adversus fratrem tuum loquebaris et adversus filium matris tuae ponebas scandalum
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 haec fecisti et tacui existimasti inique quod ero tui similis arguam te et statuam contra faciem tuam
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 intellegite nunc haec qui obliviscimini Deum nequando rapiat et non sit qui eripiat
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 sacrificium laudis honorificabit me et illic iter quod ostendam illi salutare Dei
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
