Psalmorum 39

1 in finem Idithun canticum David dixi custodiam vias meas ut non delinquam in lingua mea posui ori meo custodiam cum consisteret peccator adversum me

Керівнику хору Єдутуну. Псалом Давидів. Я сказав: «Я стежитиму за своїми [життєвими] дорогами, від гріха утримуватиму язик свій, вустам моїм поставлю перепону, поки нечестивий переді мною».

2 obmutui et humiliatus sum et silui a bonis et dolor meus renovatus est

Я онімів, затих, мовчав навіть про добре, та біль мій [внутрішній] лише роз’ятрився,

3 concaluit cor meum intra me et in meditatione mea exardescet ignis

серце моє запалало зсередини. Коли я роздумував, загорівся вогонь, [тоді] я промовив язиком своїм:

4 locutus sum in lingua mea notum fac mihi Domine finem meum et numerum dierum meorum quis est ut sciam quid desit mihi

«Дай мені знати, Господи, [час] мого кінця і яка кількість моїх днів? Хотів би я знати, наскільки швидкоплинне життя моє.

5 ecce mensurabiles posuisti dies meos et substantia mea tamquam nihilum ante te verumtamen universa vanitas omnis homo vivens diapsalma

Ось Ти дав мені днів лише на ширину долоні, і тривалість мого життя – як ніщо перед Тобою. Справді, кожна людина, що існує, – лише пара. (Села)

6 verumtamen in imagine pertransit homo sed et frustra conturbatur thesaurizat et ignorat cui congregabit ea

Так, людина снує в сутінках, марно клопочеться, накопичує, та не знає, хто забере все це.

7 et nunc quae est expectatio mea nonne Dominus et substantia mea apud te est

Тож на що мені тепер надіятися, мій Володарю? Лише на Тебе моє сподівання.

8 ab omnibus iniquitatibus meis erue me obprobrium insipienti dedisti me

Визволи мене від усіх беззаконь моїх, не віддавай мене на глузування нерозумним.

9 obmutui et non aperui os meum quoniam tu fecisti

Я онімів, не відкриваю вуст моїх, бо Ти зробив так.

10 amove a me plagas tuas

Відведи від мене удар Твій; від стусанів Твоїх я гину.

11 a fortitudine manus tuae ego defeci in increpationibus propter iniquitatem corripuisti hominem et tabescere fecisti sicut araneam animam eius verumtamen vane conturbatur omnis homo diapsalma

Докорами за беззаконня Ти караєш людину й нищиш її красу, як міль. Справді, кожна людина – марнота. (Села)

12 exaudi orationem meam Domine et deprecationem meam auribus percipe lacrimas meas ne sileas quoniam advena sum apud te et peregrinus sicut omnes patres mei

Почуй молитву мою, Господи, і прислухайся до зойку мого; не мовчи щодо сліз моїх, адже я лише приходько в Тебе, [тимчасовий] поселенець, як і всі прабатьки мої.

13 remitte mihi ut refrigerer priusquam abeam et amplius non ero

Відведи Свій [суворий] погляд від мене, щоб я трохи порадів, перш ніж я піду й мене не стане».