Psalmorum 147
1 alleluia Aggei et Zacchariae laudate Dominum quoniam bonum psalmus Deo nostro sit iucunda decoraque; laudatio
Алілуя! Як добре співати Богові нашому, яка ж приємна належна Йому хвала!
2 aedificans Hierusalem Dominus dispersiones Israhel congregabit
Господь відбудовує Єрусалим, збирає вигнанців Ізраїля;
3 qui sanat contritos corde et alligat contritiones illorum
зцілює розбитих серцем і перев’язує їхні рани;
4 qui numerat multitudinem stellarum et omnibus eis nomina vocans
обчислює кількість зірок і кожну називає поіменно.
5 magnus Dominus noster et magna virtus eius et sapientiae eius non est numerus
Великий Володар наш і вельми сильний, розум Його безмірний.
6 suscipiens mansuetos Dominus humilians autem peccatores usque ad terram
Господь підтримує пригноблених, а нечестивих принижує аж до землі.
7 praecinite Domino in confessione psallite Deo nostro in cithara
Віддайте Господеві подяку, співайте Богові нашому на арфі.
8 qui operit caelum nubibus et parat terrae pluviam qui producit in montibus faenum et herbam servituti hominum
Він небеса вкриває хмарами, готуючи дощ для землі, Хто на горах вирощує траву,
9 et dat iumentis escam ipsorum et pullis corvorum invocantibus eum
дає худобі їжу й пташенятам ворона, коли вони кричать.
10 non in fortitudine equi voluntatem habebit nec in tibiis viri beneplacitum erit ei
Не міць коня Йому до вподоби, не силу стегон людських Він уподобав;
11 beneplacitum est Domino super timentes eum et in eis qui sperant super misericordia eius
Господь уподобав тих, хто боїться Його, хто на милість Його сподівається.
12 alleluia lauda Hierusalem Dominum lauda Deum tuum Sion
Хвали, Єрусалиме, Господа; прославляй Бога твого, Сіоне!
13 quoniam confortavit seras portarum tuarum benedixit filiis tuis in te
Бо Він зміцнив засуви воріт твоїх, благословив синів твоїх посеред тебе.
14 qui posuit fines tuos pacem et adipe frumenti satiat te
Він встановлює мир на твоїх кордонах, насичує тебе відбірною пшеницею.
15 qui emittit eloquium suum terrae velociter currit sermo eius
Він посилає наказ Свій землі, швидко біжить Його Слово.
16 qui dat nivem sicut lanam nebulam sicut cinerem spargit
Він дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, наче попіл,
17 mittit cristallum suum sicut buccellas ante faciem frigoris eius quis sustinebit
кидає кригу Свою, ніби дрібні камінці; хто може встояти перед Його морозом?
18 emittet verbum suum et liquefaciet ea flabit spiritus eius et fluent aquae
Він пошле слово Своє, і [все] розтане, подує вітром Своїм – потечуть води.
19 qui adnuntiat verbum suum Iacob iustitias et iudicia sua Israhel
Він звіщає слово Своє Якову, постанови й закони правосуддя – Ізраїлеві.
20 non fecit taliter omni nationi et iudicia sua non manifestavit eis
Він не зробив такого жодному іншому народові, і правосуддя законів вони не знають. Алілуя!
