Psalmorum 104
1 ipsi David benedic anima mea Domino Domine Deus meus magnificatus es vehementer confessionem et decorem induisti
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 amictus lumine sicut vestimento extendens caelum sicut pellem
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 qui tegis in aquis superiora eius qui ponis nubem ascensum tuum qui ambulas super pinnas ventorum
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 qui facis angelos tuos spiritus et ministros tuos ignem urentem
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 qui fundasti terram super stabilitatem suam non inclinabitur in saeculum saeculi
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 abyssus sicut vestimentum amictus eius super montes stabunt aquae
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 ab increpatione tua fugient a voce tonitrui tui formidabunt
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 ascendunt montes et descendunt campi in locum quem fundasti eis
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 terminum posuisti quem non transgredientur neque convertentur operire terram
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 qui emittis fontes in convallibus inter medium montium pertransibunt aquae
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 potabunt omnes bestiae agri expectabunt onagri in siti sua
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 super ea volucres caeli habitabunt de medio petrarum dabunt vocem
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 rigans montes de superioribus suis de fructu operum tuorum satiabitur terra
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 producens faenum iumentis et herbam servituti hominum ut educas panem de terra
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 et vinum laetificat cor hominis ut exhilaret faciem in oleo et panis cor hominis confirmat
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 saturabuntur ligna campi et cedri Libani quas plantavit
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 illic passeres nidificabunt erodii domus dux est eorum
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 montes excelsi cervis petra refugium erinaciis
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 fecit lunam in tempora sol cognovit occasum suum
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 posuisti tenebras et facta est nox in ipsa pertransibunt omnes bestiae silvae
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 catuli leonum rugientes ut rapiant et quaerant a Deo escam sibi
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 ortus est sol et congregati sunt et in cubilibus suis conlocabuntur
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 exibit homo ad opus suum et ad operationem suam usque ad vesperum
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 quam magnificata sunt opera tua Domine omnia in sapientia fecisti impleta est terra possessione tua
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 hoc mare magnum et spatiosum manibus; illic reptilia quorum non est numerus animalia pusilla cum magnis
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 illic naves pertransibunt draco iste quem formasti ad inludendum ei
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 omnia a te expectant ut des illis escam in tempore
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 dante te illis colligent aperiente te manum tuam omnia implebuntur bonitate
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 avertente autem te faciem turbabuntur auferes spiritum eorum et deficient et in pulverem suum revertentur
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 emittes spiritum tuum et creabuntur et renovabis faciem terrae
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 sit gloria Domini in saeculum laetabitur Dominus in operibus suis
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 qui respicit terram et facit eam tremere qui tangit montes et fumigant
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 cantabo Domino in vita mea psallam Deo meo quamdiu sum
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 iucundum sit ei eloquium meum ego vero delectabor in Domino
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 deficiant peccatores a terra et iniqui ita ut non sint benedic anima mea Domino
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
