Psalmorum 104
1 ipsi David benedic anima mea Domino Domine Deus meus magnificatus es vehementer confessionem et decorem induisti
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 amictus lumine sicut vestimento extendens caelum sicut pellem
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 qui tegis in aquis superiora eius qui ponis nubem ascensum tuum qui ambulas super pinnas ventorum
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 qui facis angelos tuos spiritus et ministros tuos ignem urentem
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 qui fundasti terram super stabilitatem suam non inclinabitur in saeculum saeculi
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 abyssus sicut vestimentum amictus eius super montes stabunt aquae
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 ab increpatione tua fugient a voce tonitrui tui formidabunt
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 ascendunt montes et descendunt campi in locum quem fundasti eis
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 terminum posuisti quem non transgredientur neque convertentur operire terram
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 qui emittis fontes in convallibus inter medium montium pertransibunt aquae
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 potabunt omnes bestiae agri expectabunt onagri in siti sua
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 super ea volucres caeli habitabunt de medio petrarum dabunt vocem
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 rigans montes de superioribus suis de fructu operum tuorum satiabitur terra
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 producens faenum iumentis et herbam servituti hominum ut educas panem de terra
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 et vinum laetificat cor hominis ut exhilaret faciem in oleo et panis cor hominis confirmat
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 saturabuntur ligna campi et cedri Libani quas plantavit
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 illic passeres nidificabunt erodii domus dux est eorum
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 montes excelsi cervis petra refugium erinaciis
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 fecit lunam in tempora sol cognovit occasum suum
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 posuisti tenebras et facta est nox in ipsa pertransibunt omnes bestiae silvae
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 catuli leonum rugientes ut rapiant et quaerant a Deo escam sibi
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 ortus est sol et congregati sunt et in cubilibus suis conlocabuntur
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 exibit homo ad opus suum et ad operationem suam usque ad vesperum
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 quam magnificata sunt opera tua Domine omnia in sapientia fecisti impleta est terra possessione tua
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 hoc mare magnum et spatiosum manibus; illic reptilia quorum non est numerus animalia pusilla cum magnis
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 illic naves pertransibunt draco iste quem formasti ad inludendum ei
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 omnia a te expectant ut des illis escam in tempore
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 dante te illis colligent aperiente te manum tuam omnia implebuntur bonitate
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 avertente autem te faciem turbabuntur auferes spiritum eorum et deficient et in pulverem suum revertentur
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 emittes spiritum tuum et creabuntur et renovabis faciem terrae
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 sit gloria Domini in saeculum laetabitur Dominus in operibus suis
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 qui respicit terram et facit eam tremere qui tangit montes et fumigant
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 cantabo Domino in vita mea psallam Deo meo quamdiu sum
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 iucundum sit ei eloquium meum ego vero delectabor in Domino
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 deficiant peccatores a terra et iniqui ita ut non sint benedic anima mea Domino
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
