Psalmorum 102
1 oratio pauperis cum anxius fuerit et coram Domino effuderit precem suam Domine exaudi orationem meam et clamor meus ad te veniat
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 non avertas faciem tuam a me in quacumque die tribulor inclina ad me aurem tuam in quacumque die invocavero te velociter exaudi me
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 quia defecerunt sicut fumus dies mei et ossa mea sicut gremium aruerunt
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 percussum est ut faenum et aruit cor meum quia oblitus sum comedere panem meum
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 a voce gemitus mei adhesit os meum carni meae
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 similis factus sum pelicano solitudinis factus sum sicut nycticorax in domicilio
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 vigilavi et factus sum sicut passer solitarius in tecto
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 tota die exprobrabant mihi inimici mei et qui laudabant me adversus me iurabant
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 quia cinerem tamquam panem manducavi et poculum meum cum fletu miscebam
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 a facie irae et indignationis tuae quia elevans adlisisti me
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 dies mei sicut umbra declinaverunt et ego sicut faenum arui
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 tu autem Domine in aeternum permanes et memoriale tuum in generationem et generationem
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 tu exsurgens misereberis Sion quia tempus miserendi eius quia venit tempus
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 quoniam placuerunt servis tuis lapides eius et terrae eius miserebuntur
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 et timebunt gentes nomen Domini et omnes reges terrae gloriam tuam
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 quia aedificabit Dominus Sion et videbitur in gloria sua
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 respexit in orationem humilium et non sprevit precem eorum
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 scribantur haec in generationem alteram et populus qui creabitur laudabit Dominum
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 quia prospexit de excelso sancto suo Dominus de caelo in terram aspexit
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 ut audiret gemitum conpeditorum ut solvat filios interemptorum
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 ut adnuntiet in Sion nomen Domini et laudem suam in Hierusalem
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 in conveniendo populos in unum et reges ut serviant Domino
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 respondit ei in via virtutis suae paucitatem dierum meorum nuntia mihi
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 ne revoces me in dimidio dierum meorum in generationem et generationem anni tui
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 initio tu Domine terram fundasti et opera manuum tuarum sunt caeli
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 ipsi peribunt tu autem permanes et omnes sicut vestimentum veterescent et sicut opertorium mutabis eos et mutabuntur
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 tu autem idem ipse es et anni tui non deficient
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 filii servorum tuorum habitabunt et semen eorum in saeculum dirigetur
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
