Proverbiorum 7
1 fili mi custodi sermones meos et praecepta mea reconde tibi
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 serva mandata mea et vives et legem meam quasi pupillam oculi tui
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 liga eam in digitis tuis scribe illam in tabulis cordis tui
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 dic sapientiae soror mea es et prudentiam voca amicam tuam
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 ut custodiat te a muliere extranea et ab aliena quae verba sua dulcia facit
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 de fenestra enim domus meae per cancellos prospexi
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 et video parvulos considero vecordem iuvenem
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 qui transit in platea iuxta angulum et propter viam domus illius graditur
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 in obscuro advesperascente die in noctis tenebris et caligine
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 et ecce mulier occurrit illi ornatu meretricio praeparata ad capiendas animas garrula et vaga
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 quietis inpatiens nec valens in domo consistere pedibus suis
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 nunc foris nunc in plateis nunc iuxta angulos insidians
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 adprehensumque deosculatur iuvenem et procaci vultu blanditur dicens
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 victimas pro salute debui hodie reddidi vota mea
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 idcirco egressa sum in occursum tuum desiderans te videre et repperi
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 intexui funibus lectum meum stravi tapetibus pictis ex Aegypto
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 aspersi cubile meum murra et aloe et cinnamomo
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 veni inebriemur uberibus donec inlucescat dies et fruamur cupitis amplexibus
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 non est enim vir in domo sua abiit via longissima
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 sacculum pecuniae secum tulit in die plenae lunae reversurus est domum suam
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 inretivit eum multis sermonibus et blanditiis labiorum protraxit illum
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 statim eam sequitur quasi bos ductus ad victimam et quasi agnus lasciviens et ignorans quod ad vincula stultus trahatur
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 donec transfigat sagitta iecur eius velut si avis festinet ad laqueum et nescit quia de periculo animae illius agitur
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 nunc ergo fili audi me et adtende verba oris mei
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 ne abstrahatur in viis illius mens tua neque decipiaris semitis eius
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 multos enim vulneratos deiecit et fortissimi quique interfecti sunt ab ea
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
