Proverbiorum 5
1 fili mi adtende sapientiam meam et prudentiae meae inclina aurem tuam
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 ut custodias cogitationes et disciplinam labia tua conservent
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 favus enim stillans labia meretricis et nitidius oleo guttur eius
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 novissima autem illius amara quasi absinthium et acuta quasi gladius biceps
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 per semitam vitae non ambulat vagi sunt gressus eius et investigabiles
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 nunc ergo fili audi me et ne recedas a verbis oris mei
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 longe fac ab ea viam tuam et ne adpropinques foribus domus eius
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 ne des alienis honorem tuum et annos tuos crudeli
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 ne forte impleantur extranei viribus tuis et labores tui sint in domo aliena
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 et gemas in novissimis quando consumpseris carnes et corpus tuum et dicas
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 cur detestatus sum disciplinam et increpationibus non adquievit cor meum
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 nec audivi vocem docentium me et magistris non inclinavi aurem meam
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 paene fui in omni malo in medio ecclesiae et synagogae
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 bibe aquam de cisterna tua et fluenta putei tui
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 deriventur fontes tui foras et in plateis aquas tuas divide
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 habeto eas solus nec sint alieni participes tui
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 sit vena tua benedicta et laetare cum muliere adulescentiae tuae
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 cerva carissima et gratissimus hinulus ubera eius inebrient te omni tempore in amore illius delectare iugiter
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 quare seduceris fili mi ab aliena et foveris sinu alterius
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 respicit Dominus vias hominis et omnes gressus illius considerat
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 iniquitates suae capiunt impium et funibus peccatorum suorum constringitur
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 ipse morietur quia non habuit disciplinam et multitudine stultitiae suae decipietur
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
