Proverbiorum 25
1 haec quoque parabolae Salomonis quas transtulerunt viri Ezechiae regis Iuda
І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
2 gloria Dei celare verbum et gloria regum investigare sermonem
Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
3 caelum sursum et terra deorsum et cor regum inscrutabile
Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
4 aufer robiginem de argento et egredietur vas purissimum
Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
5 aufer impietatem de vultu regis et firmabitur iustitia thronus eius
коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
6 ne gloriosus appareas coram rege et in loco magnorum ne steteris
Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
7 melius est enim ut dicatur tibi ascende huc quam ut humilieris coram principe
бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
8 quae viderunt oculi tui ne proferas in iurgio cito ne postea emendare non possis cum dehonestaveris amicum tuum
Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
9 causam tuam tracta cum amico tuo et secretum extraneo non reveles
Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
10 ne forte insultet tibi cum audierit et exprobrare non cesset
щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
11 mala aurea in lectis argenteis qui loquitur verbum in tempore suo
Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
12 inauris aurea et margaritum fulgens qui arguit sapientem et aurem oboedientem
Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
13 sicut frigus nivis in die messis ita legatus fidelis ei qui misit eum animam illius requiescere facit
Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
14 nubes et ventus et pluviae non sequentes vir gloriosus et promissa non conplens
Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
15 patientia lenietur princeps et lingua mollis confringet duritiam
Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
16 mel invenisti comede quod sufficit tibi ne forte saturatus evomas illud
Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
17 subtrahe pedem tuum de domo proximi tui nequando satiatus oderit te
Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
18 iaculum et gladius et sagitta acuta homo qui loquitur contra proximum suum testimonium falsum
Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 dens putridus et pes lapsus qui sperat super infideli in die angustiae
Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
20 et amittit pallium in die frigoris acetum in nitro et qui cantat carmina cordi pessimo
Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
21 si esurierit inimicus tuus ciba illum et si sitierit da ei aquam bibere
Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
22 prunam enim congregabis super caput eius et Dominus reddet tibi
бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
23 ventus aquilo dissipat pluvias et facies tristis linguam detrahentem
Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
24 melius est sedere in angulo domatis quam cum muliere litigiosa et in domo communi
Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 aqua frigida animae sitienti et nuntius bonus de terra longinqua
Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
26 fons turbatus pede et vena corrupta iustus cadens coram impio
Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 sicut qui mel multum comedit non est ei bonum sic qui scrutator est maiestatis opprimitur gloria
Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
28 sicut urbs patens et absque murorum ambitu ita vir qui non potest in loquendo cohibere spiritum suum
Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
