Lucam 23
1 et surgens omnis multitudo eorum duxerunt illum ad Pilatum
І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 coeperunt autem accusare illum dicentes hunc invenimus subvertentem gentem nostram et prohibentem tributa dari Caesari et dicentem se Christum regem esse
І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
3 Pilatus autem interrogavit eum dicens tu es rex Iudaeorum at ille respondens ait tu dicis
І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
4 ait autem Pilatus ad principes sacerdotum et turbas nihil invenio causae in hoc homine
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
5 at illi invalescebant dicentes commovet populum docens per universam Iudaeam et incipiens a Galilaea usque huc
А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
6 Pilatus autem audiens Galilaeam interrogavit si homo Galilaeus esset
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
7 et ut cognovit quod de Herodis potestate esset remisit eum ad Herodem qui et ipse Hierosolymis erat illis diebus
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
8 Herodes autem viso Iesu gavisus est valde erat enim cupiens ex multo tempore videre eum eo quod audiret multa de illo et sperabat signum aliquod videre ab eo fieri
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 interrogabat autem illum multis sermonibus at ipse nihil illi respondebat
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 stabant etiam principes sacerdotum et scribae constanter accusantes eum
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
11 sprevit autem illum Herodes cum exercitu suo et inlusit indutum veste alba et remisit ad Pilatum
Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 et facti sunt amici Herodes et Pilatus in ipsa die nam antea inimici erant ad invicem
І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
13 Pilatus autem convocatis principibus sacerdotum et magistratibus et plebe
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
14 dixit ad illos obtulistis mihi hunc hominem quasi avertentem populum et ecce ego coram vobis interrogans nullam causam inveni in homine isto ex his in quibus eum accusatis
і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
15 sed neque Herodes nam remisi vos ad illum et ecce nihil dignum morte actum est ei
Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
16 emendatum ergo illum dimittam
Отже я покараю Його й відпущу́“.
17 necesse autem habebat dimittere eis per diem festum unum
Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
18 exclamavit autem simul universa turba dicens tolle hunc et dimitte nobis Barabban
А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
19 qui erat propter seditionem quandam factam in civitate et homicidium missus in carcerem
А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
20 iterum autem Pilatus locutus est ad illos volens dimittere Iesum
І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
21 at illi succlamabant dicentes crucifige crucifige illum
Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
22 ille autem tertio dixit ad illos quid enim mali fecit iste nullam causam mortis invenio in eo corripiam ergo illum et dimittam
Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
23 at illi instabant vocibus magnis postulantes ut crucifigeretur et invalescebant voces eorum
А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
24 et Pilatus adiudicavit fieri petitionem eorum
І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
25 dimisit autem illis eum qui propter homicidium et seditionem missus fuerat in carcerem quem petebant Iesum vero tradidit voluntati eorum
відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 et cum ducerent eum adprehenderunt Simonem quendam Cyrenensem venientem de villa et inposuerunt illi crucem portare post Iesum
І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 sequebatur autem illum multa turba populi et mulierum quae plangebant et lamentabant eum
А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 conversus autem ad illas Iesus dixit filiae Hierusalem nolite flere super me sed super vos ipsas flete et super filios vestros
А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
29 quoniam ecce venient dies in quibus dicent beatae steriles et ventres qui non genuerunt et ubera quae non lactaverunt
Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
30 tunc incipient dicere montibus cadite super nos et collibus operite nos
Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
31 quia si in viridi ligno haec faciunt in arido quid fiet
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
32 ducebantur autem et alii duo nequam cum eo ut interficerentur
І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 et postquam venerunt in locum qui vocatur Calvariae ibi crucifixerunt eum et latrones unum a dextris et alterum a sinistris
А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
34 Iesus autem dicebat Pater dimitte illis non enim sciunt quid faciunt dividentes vero vestimenta eius miserunt sortes
Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
35 et stabat populus expectans et deridebant illum principes cum eis dicentes alios salvos fecit se salvum faciat si hic est Christus Dei electus
А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
36 inludebant autem ei et milites accedentes et acetum offerentes illi
І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
37 dicentes si tu es rex Iudaeorum salvum te fac
і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
38 erat autem et superscriptio inscripta super illum litteris graecis et latinis et hebraicis hic est rex Iudaeorum
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
39 unus autem de his qui pendebant latronibus blasphemabat eum dicens si tu es Christus salvum fac temet ipsum et nos
А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
40 respondens autem alter increpabat illum dicens neque tu times Deum quod in eadem damnatione es
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 et nos quidem iuste nam digna factis recipimus hic vero nihil mali gessit
Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
42 et dicebat ad Iesum Domine memento mei cum veneris in regnum tuum
І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
43 et dixit illi Iesus amen dico tibi hodie mecum eris in paradiso
І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
44 erat autem fere hora sexta et tenebrae factae sunt in universa terra usque in nonam horam
Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
45 et obscuratus est sol et velum templi scissum est medium
І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
46 et clamans voce magna Iesus ait Pater in manus tuas commendo spiritum meum et haec dicens exspiravit
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“І це прорікши, Він духа віддав.
47 videns autem centurio quod factum fuerat glorificavit Deum dicens vere hic homo iustus erat
Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
48 et omnis turba eorum qui simul aderant ad spectaculum istud et videbant quae fiebant percutientes pectora sua revertebantur
І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
49 stabant autem omnes noti eius a longe et mulieres quae secutae erant eum a Galilaea haec videntes
Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
50 et ecce vir nomine Ioseph qui erat decurio vir bonus et iustus
І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
51 hic non consenserat consilio et actibus eorum ab Arimathia civitate Iudaeae qui expectabat et ipse regnum Dei
не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
52 hic accessit ad Pilatum et petiit corpus Iesu
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 et depositum involvit sindone et posuit eum in monumento exciso in quo nondum quisquam positus fuerat
І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
54 et dies erat parasceves et sabbatum inlucescebat
День той був Приготува́ння, і наставала субота.
55 subsecutae autem mulieres quae cum ipso venerant de Galilaea viderunt monumentum et quemadmodum positum erat corpus eius
А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
56 et revertentes paraverunt aromata et unguenta et sabbato quidem siluerunt secundum mandatum
Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
