Lucam 19
1 et ingressus perambulabat Hiericho
І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.
2 et ecce vir nomine Zaccheus et hic erat princeps publicanorum et ipse dives
І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
3 et quaerebat videre Iesum quis esset et non poterat prae turba quia statura pusillus erat
бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
4 et praecurrens ascendit in arborem sycomorum ut videret illum quia inde erat transiturus
І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
5 et cum venisset ad locum suspiciens Iesus vidit illum et dixit ad eum Zacchee festinans descende quia hodie in domo tua oportet me manere
А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
6 et festinans descendit et excepit illum gaudens
І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
7 et cum viderent omnes murmurabant dicentes quod ad hominem peccatorem devertisset
А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
8 stans autem Zaccheus dixit ad Dominum ecce dimidium bonorum meorum Domine do pauperibus et si quid aliquem defraudavi reddo quadruplum
Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
9 ait Iesus ad eum quia hodie salus domui huic facta est eo quod et ipse filius sit Abrahae
Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
10 venit enim Filius hominis quaerere et salvum facere quod perierat
Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
11 haec illis audientibus adiciens dixit parabolam eo quod esset prope Hierusalem et quia existimarent quod confestim regnum Dei manifestaretur
Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
12 dixit ergo homo quidam nobilis abiit in regionem longinquam accipere sibi regnum et reverti
Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
13 vocatis autem decem servis suis dedit illis decem mnas et ait ad illos negotiamini dum venio
І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
14 cives autem eius oderant illum et miserunt legationem post illum dicentes nolumus hunc regnare super nos
Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
15 et factum est ut rediret accepto regno et iussit vocari servos quibus dedit pecuniam ut sciret quantum quisque negotiatus esset
І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
16 venit autem primus dicens domine mna tua decem mnas adquisivit
І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
17 et ait illi euge bone serve quia in modico fidelis fuisti eris potestatem habens supra decem civitates
І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
18 et alter venit dicens domine mna tua fecit quinque mnas
І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
19 et huic ait et tu esto supra quinque civitates
Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
20 et alter venit dicens domine ecce mna tua quam habui repositam in sudario
І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
21 timui enim te quia homo austeris es tollis quod non posuisti et metis quod non seminasti
Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
22 dicit ei de ore tuo te iudico serve nequam sciebas quod ego austeris homo sum tollens quod non posui et metens quod non seminavi
І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23 et quare non dedisti pecuniam meam ad mensam et ego veniens cum usuris utique exegissem illud
Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
24 et adstantibus dixit auferte ab illo mnam et date illi qui decem mnas habet
І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
25 et dixerunt ei domine habet decem mnas
І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
26 dico autem vobis quia omni habenti dabitur ab eo autem qui non habet et quod habet auferetur ab eo
Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
27 verumtamen inimicos meos illos qui noluerunt me regnare super se adducite huc et interficite ante me
А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
28 et his dictis praecedebat ascendens in Hierosolyma
А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
29 et factum est cum adpropinquasset ad Bethfage et Bethania ad montem qui vocatur Oliveti misit duos discipulos suos
І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
30 dicens ite in castellum quod contra est in quod introeuntes invenietis pullum asinae alligatum cui nemo umquam hominum sedit solvite illum et adducite
наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
31 et si quis vos interrogaverit quare solvitis sic dicetis ei quia Dominus operam eius desiderat
Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
32 abierunt autem qui missi erant et invenerunt sicut dixit illis stantem pullum
Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
33 solventibus autem illis pullum dixerunt domini eius ad illos quid solvitis pullum
А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
34 at illi dixerunt quia Dominus eum necessarium habet
Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.
35 et duxerunt illum ad Iesum et iactantes vestimenta sua supra pullum inposuerunt Iesum
І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
36 eunte autem illo substernebant vestimenta sua in via
Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
37 et cum adpropinquaret iam ad descensum montis Oliveti coeperunt omnes turbae discentium gaudentes laudare Deum voce magna super omnibus quas viderant virtutibus
А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
38 dicentes benedictus qui venit rex in nomine Domini pax in caelo et gloria in excelsis
кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
39 et quidam Pharisaeorum de turbis dixerunt ad illum magister increpa discipulos tuos
А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
40 quibus ipse ait dico vobis quia si hii tacuerint lapides clamabunt
А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
41 et ut adpropinquavit videns civitatem flevit super illam dicens
І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42 quia si cognovisses et tu et quidem in hac die tua quae ad pacem tibi nunc autem abscondita sunt ab oculis tuis
і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
43 quia venient dies in te et circumdabunt te inimici tui vallo et circumdabunt te et coangustabunt te undique
Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
44 ad terram prosternent te et filios qui in te sunt et non relinquent in te lapidem super lapidem eo quod non cognoveris tempus visitationis tuae
І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
45 et ingressus in templum coepit eicere vendentes in illo et ementes
А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
46 dicens illis scriptum est quia domus mea domus orationis est vos autem fecistis illam speluncam latronum
до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
47 et erat docens cotidie in templo principes autem sacerdotum et scribae et principes plebis quaerebant illum perdere
І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
48 et non inveniebant quid facerent illi omnis enim populus suspensus erat audiens illum
але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
