Job 4
1 respondens autem Eliphaz Themanites dixit
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 si coeperimus loqui tibi forsitan moleste accipias sed conceptum sermonem tenere quis possit
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 ecce docuisti multos et manus lassas roborasti
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 vacillantes confirmaverunt sermones tui et genua trementia confortasti
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 nunc autem venit super te plaga et defecisti tetigit te et conturbatus es
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 timor tuus fortitudo tua patientia tua et perfectio viarum tuarum
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 recordare obsecro te quis umquam innocens perierit aut quando recti deleti sint
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 quin potius vidi eos qui operantur iniquitatem et seminant dolores et metunt eos
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 flante Deo perisse et spiritu irae eius esse consumptos
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 rugitus leonis et vox leaenae et dentes catulorum leonum contriti sunt
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 tigris periit eo quod non haberet praedam et catuli leonis dissipati sunt
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 porro ad me dictum est verbum absconditum et quasi furtive suscepit auris mea venas susurri eius
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 in horrore visionis nocturnae quando solet sopor occupare homines
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 pavor tenuit me et tremor et omnia ossa mea perterrita sunt
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 et cum spiritus me praesente transiret inhorruerunt pili carnis meae
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 stetit quidam cuius non agnoscebam vultum imago coram oculis meis et vocem quasi aurae lenis audivi
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 numquid homo Dei conparatione iustificabitur aut factore suo purior erit vir
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 ecce qui serviunt ei non sunt stabiles et in angelis suis repperit pravitatem
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 quanto magis hii qui habitant domos luteas qui terrenum habent fundamentum consumentur velut a tinea
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 de mane usque ad vesperum succidentur et quia nullus intellegit in aeternum peribunt
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 qui autem reliqui fuerint auferentur ex eis morientur et non in sapientia
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
