Job 39
1 numquid nosti tempus partus hibicum in petris vel parturientes cervas observasti
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 dinumerasti menses conceptus earum et scisti tempus partus earum
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 incurvantur ad fetum et pariunt et rugitus emittunt
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 separantur filii earum pergunt ad pastum egrediuntur et non revertuntur ad eas
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 quis dimisit onagrum liberum et vincula eius quis solvit
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 cui dedi in solitudine domum et tabernacula eius in terra salsuginis
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 contemnit multitudinem civitatis clamorem exactoris non audit
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 circumspicit montes pascuae suae et virentia quaeque perquirit
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 numquid volet rinoceros servire tibi aut morabitur ad praesepe tuum
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 numquid alligabis rinocerota ad arandum loro tuo aut confringet glebas vallium post te
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 numquid fiduciam habebis in magna fortitudine eius et derelinques ei labores tuos
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 numquid credes ei quoniam reddat sementem tibi et aream tuam congreget
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 pinna strutionum similis est pinnis herodii et accipitris
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 quando derelinquit in terra ova sua tu forsitan in pulvere calefacis ea
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 obliviscitur quod pes conculcet ea aut bestiae agri conterant
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 duratur ad filios suos quasi non sint sui frustra laboravit nullo timore cogente
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 privavit enim eam Deus sapientia nec dedit illi intellegentiam
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 cum tempus fuerit in altum alas erigit deridet equitem et ascensorem eius
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 numquid praebebis equo fortitudinem aut circumdabis collo eius hinnitum
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 numquid suscitabis eum quasi lucustas gloria narium eius terror
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 terram ungula fodit exultat audacter in occursum pergit armatis
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 contemnit pavorem nec cedit gladio
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 super ipsum sonabit faretra vibrabit hasta et clypeus
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 fervens et fremens sorbet terram nec reputat tubae sonare clangorem
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 ubi audierit bucinam dicet va procul odoratur bellum exhortationem ducum et ululatum exercitus
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 numquid per sapientiam tuam plumescit accipiter expandens alas suas ad austrum
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 aut ad praeceptum tuum elevabitur aquila et in arduis ponet nidum suum
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 in petris manet et in praeruptis silicibus commoratur atque inaccessis rupibus
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 inde contemplatur escam et de longe oculi eius prospiciunt
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 pulli eius lambent sanguinem et ubicumque cadaver fuerit statim adest
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
