Job 34
1 pronuntians itaque Heliu etiam haec locutus est
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 audite sapientes verba mea et eruditi auscultate me
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 auris enim verba probat et guttur escas gustu diiudicat
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 iudicium eligamus nobis et inter nos videamus quid sit melius
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 quia dixit Iob iustus sum et Deus subvertit iudicium meum
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 in iudicando enim me mendacium est violenta sagitta mea absque ullo peccato
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 quis est vir ut est Iob qui bibit subsannationem quasi aquam
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 qui graditur cum operantibus iniquitatem et ambulat cum viris impiis
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 dixit enim non placebit vir Deo etiam si cucurrerit cum eo
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 ideo viri cordati audite me absit a Deo impietas et ab Omnipotente iniquitas
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 opus enim hominis reddet ei et iuxta vias singulorum restituet
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 vere enim Deus non condemnabit frustra nec Omnipotens subvertet iudicium
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 quem constituit alium super terram aut quem posuit super orbem quem fabricatus est
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 si direxerit ad eum cor suum spiritum illius et flatum ad se trahet
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 deficiet omnis caro simul et homo in cinerem revertetur
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 si habes ergo intellectum audi quod dicitur et ausculta vocem eloquii mei
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 numquid qui non amat iudicium sanare potest et quomodo tu eum qui iustus est in tantum condemnas
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 qui dicit regi apostata qui vocat duces impios
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 qui non accipit personas principum nec cognovit tyrannum cum disceptaret contra pauperem opus enim manuum eius sunt universi
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 subito morientur et in media nocte turbabuntur populi et pertransibunt et auferent violentum absque manu
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 oculi enim eius super vias hominum et omnes gressus eorum considerat
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 non sunt tenebrae et non est umbra mortis ut abscondantur ibi qui operantur iniquitatem
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 neque enim ultra in hominis potestate est ut veniat ad Deum in iudicium
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 conteret multos innumerabiles et stare faciet alios pro eis
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 novit enim opera eorum et idcirco inducet noctem et conterentur
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 quasi impios percussit eos in loco videntium
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 qui quasi de industria recesserunt ab eo et omnes vias eius intellegere noluerunt
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 ut pervenire facerent ad eum clamorem egeni et audiret vocem pauperum
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 ipso enim concedente pacem quis est qui condemnet ex quo absconderit vultum quis est qui contempletur eum et super gentem et super omnes homines
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 qui regnare facit hominem hypocritam propter peccata populi
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 quia ergo ego locutus sum ad Deum te quoque non prohibeo
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 si erravi tu doce me si iniquitatem locutus sum ultra non addam
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 numquid a te Deus expetit eam quia displicuit tibi tu enim coepisti loqui et non ego quod si quid nosti melius loquere
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 viri intellegentes loquantur mihi et vir sapiens audiat me
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Iob autem stulte locutus est et verba illius non sonant disciplinam
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 pater mi probetur Iob usque ad finem ne desinas in hominibus iniquitatis
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 quia addit super peccata sua blasphemiam inter nos interim constringatur et tunc ad iudicium provocet sermonibus suis Deum
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
