Job 27
1 addidit quoque Iob adsumens parabolam suam et dixit
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 vivit Deus qui abstulit iudicium meum et Omnipotens qui ad amaritudinem adduxit animam meam
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 quia donec superest halitus in me et spiritus Dei in naribus meis
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 non loquentur labia mea iniquitatem nec lingua mea meditabitur mendacium
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 absit a me ut iustos vos esse iudicem donec deficiam non recedam ab innocentia mea
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 iustificationem meam quam coepi tenere non deseram nec enim reprehendit me cor meum in omni vita mea
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 sit ut impius inimicus meus et adversarius meus quasi iniquus
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 quae enim spes est hypocritae si avare rapiat et non liberet Deus animam eius
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 numquid clamorem eius Deus audiet cum venerit super illum angustia
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 aut poterit in Omnipotente delectari et invocare Deum in omni tempore
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 docebo vos per manum Dei quae Omnipotens habeat nec abscondam
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 ecce vos omnes nostis et quid sine causa vana loquimini
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 haec est pars hominis impii apud Deum et hereditas violentorum quam ab Omnipotente suscipient
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 si multiplicati fuerint filii eius in gladio erunt et nepotes eius non saturabuntur pane
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 qui reliqui fuerint ex eo sepelientur in interitu et viduae illius non plorabunt
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 si conportaverit quasi terram argentum et sicut lutum praeparaverit vestimenta
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 praeparabit quidem sed iustus vestietur illis et argentum innocens dividet
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 aedificavit sicut tinea domum suam et sicut custos fecit umbraculum
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 dives cum dormierit nihil secum auferet aperit oculos suos et nihil inveniet
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 adprehendit eum quasi aqua inopia nocte opprimet eum tempestas
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 tollet eum ventus urens et auferet et velut turbo rapiet eum de loco suo
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 et mittet super eum et non parcet de manu eius fugiens fugiet
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 stringet super eum manus suas et sibilabit super illum intuens locum eius
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
