Job 21
1 respondens autem Iob dixit
А Йов відповів та й сказав:
2 audite quaeso sermones meos et agetis paenitentiam
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 sustinete me ut et ego loquar et post mea si videbitur verba ridete
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 numquid contra hominem disputatio mea est ut merito non debeam contristari
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 adtendite me et obstupescite et superponite digitum ori vestro
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 et ego quando recordatus fuero pertimesco et concutit carnem meam tremor
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 quare ergo impii vivunt sublevati sunt confortatique divitiis
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 semen eorum permanet coram eis propinquorum turba et nepotum in conspectu eorum
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 domus eorum securae sunt et pacatae et non est virga Dei super illos
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 bos eorum concepit et non abortit vacca peperit et non est privata fetu suo
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 egrediuntur quasi greges parvuli eorum et infantes eorum exultant lusibus
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 tenent tympanum et citharam et gaudent ad sonitum organi
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 qui dixerunt Deo recede a nobis et scientiam viarum tuarum nolumus
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 quid est Omnipotens ut serviamus ei et quid nobis prodest si oraverimus illum
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 verumtamen quia non sunt in manu eorum bona sua consilium impiorum longe sit a me
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 quotiens lucerna impiorum extinguetur et superveniet eis inundatio et dolores dividet furoris sui
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 erunt sicut paleae ante faciem venti et sicut favilla quam turbo dispergit
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Deus servabit filiis illius dolorem patris et cum reddiderit tunc sciet
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 videbunt oculi eius interfectionem suam et de furore Omnipotentis bibet
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 quid enim ad eum pertinet de domo sua post se et si numerus mensuum eius dimidietur
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 numquid Deum quispiam docebit scientiam qui excelsos iudicat
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 iste moritur robustus et sanus dives et felix
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 viscera eius plena sunt adipe et medullis ossa illius inrigantur
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 alius vero moritur in amaritudine animae absque ullis opibus
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 et tamen simul in pulverem dormient et vermes operient eos
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 certe novi cogitationes vestras et sententias contra me iniquas
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 dicitis enim ubi est domus principis et ubi tabernacula impiorum
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 interrogate quemlibet de viatoribus et haec eadem eum intellegere cognoscetis
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 quia in diem perditionis servabitur malus et ad diem furoris ducitur
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 quis arguet coram eo viam eius et quae fecit quis reddet illi
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 ipse ad sepulchra ducetur et in congerie mortuorum vigilabit
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 dulcis fuit glareis Cocyti et post se omnem hominem trahet et ante se innumerabiles
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 quomodo igitur consolamini me frustra cum responsio vestra repugnare ostensa sit veritati
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
