Job 11
1 respondens autem Sophar Naamathites dixit
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 numquid qui multa loquitur non et audiet aut vir verbosus iustificabitur
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 tibi soli tacebunt homines et cum ceteros inriseris a nullo confutaberis
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 dixisti enim purus est sermo meus et mundus sum in conspectu tuo
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 atque utinam Deus loqueretur tecum et aperiret labia sua tibi
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 ut ostenderet tibi secreta sapientiae et quod multiplex esset lex eius et intellegeres quod multo minora exigaris a Deo quam meretur iniquitas tua
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 forsitan vestigia Dei conprehendes et usque ad perfectum Omnipotentem repperies
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 longior terrae mensura eius et latior mari
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 si subverterit omnia vel in unum coartaverit quis contradicet ei
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 ipse enim novit hominum vanitatem et videns iniquitatem nonne considerat
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 vir vanus in superbiam erigitur et tamquam pullum onagri se liberum natum putat
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 tu autem firmasti cor tuum et expandisti ad eum manus tuas
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 si iniquitatem quod est in manu tua abstuleris a te et non manserit in tabernaculo tuo iniustitia
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 tum levare poteris faciem tuam absque macula et eris stabilis et non timebis
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 miseriae quoque oblivisceris et quasi aquarum quae praeterierint recordaberis
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 et quasi meridianus fulgor consurget tibi ad vesperam et cum te consumptum putaveris orieris ut lucifer
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 et habebis fiduciam proposita tibi spe et defossus securus dormies
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 requiesces et non erit qui te exterreat et deprecabuntur faciem tuam plurimi
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 oculi autem impiorum deficient et effugium peribit ab eis et spes eorum abominatio animae
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
