Psalmorum 9
1 Psalmus David, in finem pro occultis filii. Confitebor tibi Domine in toto corde meo: narrabo omnia mirabilia tua.
Керівнику хору. На мотив «Смерть сина». Псалом Давидів. Славитиму [Тебе], Господи, від щирого серця, сповіщатиму всі чудеса Твої.
2 Laetabor et exultabo in te: psallam nomini tuo Altissime,
Радітиму й веселитимусь Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній!
3 In convertendo inimicum meum retrorsum: infirmabuntur, et peribunt a facie tua.
Коли вороги мої відсахнулися назад, то спіткнулися й загинули перед обличчям Твоїм.
4 Quoniam fecisti iudicium meum et causam meam: sedisti super thronum qui iudicas iustitiam.
Бо Ти підтримав мене на суді у позові моєму [проти них]; Ти сів на престолі, судив по правді.
5 Increpasti Gentes, et periit impius: nomen eorum delesti in aeternum et in saeculum saeculi.
Ти звинуватив народи, згубив нечестивих, імена їхні стер навіки [із пам’яті].
6 Inimici defecerunt frameae in finem: et civitates eorum destruxisti. Periit memoria eorum cum sonitu:
Руйнування ворога завершене навіки; його міста Ти викорінив, [Господи], навіть пам’ять про них згинула.
7 et Dominus in aeternum permanet. Paravit in iudicio thronum suum:
А Господь перебуватиме вічно, Він встановив для [праведного] суду престол Свій.
8 et ipse iudicabit orbem terrae in aequitate, iudicabit populos in iustitia.
Він судитиме всесвіт за правдою, вершитиме суд народам справедливо.
9 Et factus est Dominus refugium pauperi: adiutor in opportunitatibus, in tribulatione.
І буде Господь сховищем пригніченому, притулком у часи скорботи.
10 Et sperent in te qui noverunt nomen tuum: quoniam non dereliquisti quaerentes te Domine.
Надію покладатимуть на Тебе [всі], хто знає ім’я Твоє, адже Ти не покинеш тих, хто прагне Тебе, Господи.
11 Psallite Domino, qui habitat in Sion: annunciate inter Gentes studia eius:
Співайте Господеві, Що мешкає на Сіоні, звіщайте народам Його звершення.
12 Quoniam requirens sanguinem eorum recordatus est: non est oblitus clamorem pauperum.
Бо Він вимагає [розплати] за кров [невинних], пам’ятає про них, не забуває волання пригнічених.
13 Miserere mei Domine: vide humilitatem meam de inimicis meis.
Змилуйся наді мною, Господи, поглянь, [як] гнітять мене мої ненависники, підніми мене, [віддали] від воріт смерті,
14 Qui exaltas me de portis mortis, ut annunciem omnes laudationes tuas in portis filiae Sion.
щоби звіщав я хвалу Тобі у воротах Доньки Сіону, радіючи порятунку Твоєму.
15 Exultabo in salutari tuo: infixae sunt Gentes in interitu, quem fecerunt. In laqueo isto, quem absconderunt, comprehensus est pes eorum.
Народи попадали в яму, яку [самі ж і] викопали, упіймалися їхні ноги в сіть, яку вони ж таємно розставили.
16 Cognoscetur Dominus iudicia faciens: in operibus manuum suarum comprehensus est peccator.
Виявив Себе Господь, вчинивши суд: нечестивий потрапив у пастку вчинків своїх рук! Гіґайон. (Села)
Зійдуть нечестиві до царства мертвих – усі народи, що Бога забувають. (Sheol h7585)
18 Quoniam non in finem oblivio erit pauperis: patientia pauperum non peribit in finem.
Але вбогий не назавжди буде забутий, [і] надія пригнічених не зникне навіки.
19 Exurge Domine, non confortetur homo: iudicentur Gentes in conspectu tuo:
Повстань, Господи! Нехай не перемагає людина! Нехай стануть народи на суд перед обличчям Твоїм!
20 Constitue Domine legislatorem super eos: ut sciant Gentes quoniam homines sunt.
Наведи жах на них, Господи, нехай пізнають народи, що вони – лише [смертні] люди. (Села)
