Psalmorum 80
1 Psalmus, in finem, pro iis, qui commutabuntur, testimonium Asaph. Qui regis Israel, intende: qui deducis velut ovem Ioseph. Qui sedes super cherubim, manifestare
Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів. Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
2 coram Ephraim, Beniamin, et Manasse. Excita potentiam tuam, et veni, ut salvos facias nos.
перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
3 Deus converte nos: et ostende faciem tuam, et salvi erimus.
Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
4 Domine Deus virtutum, quousque irasceris super orationem servi tui?
Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
5 Cibabis nos pane lacrymarum: et potum dabis nobis in lacrymis in mensura?
Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
6 Posuisti nos in contradictionem vicinis nostris: et inimici nostri subsannaverunt nos.
Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
7 Deus virtutum converte nos: et ostende faciem tuam: et salvi erimus.
Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
8 Vineam de Aegypto transtulisti: eiecisti Gentes, et plantasti eam.
Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
9 Dux itineris fuisti in conspectu eius: plantasti radices eius, et implevit terram.
Ти ви́порожнив перед нею, — і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
10 Operuit montes umbra eius: et arbusta eius cedros Dei.
гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
11 Extendit palmites suos usque ad mare: et usque ad flumen propagines eius.
аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
12 Ut quid destruxisti maceriam eius: et vindemiant eam omnes, qui praetergrediuntur viam?
Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
13 Exterminavit eam aper de silva: et singularis ferus depastus est eam.
Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
14 Deus virtutum convertere: respice de caelo, et vide, et visita vineam istam.
Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
15 Et perfice eam, quam plantavit dextera tua: et super filium hominis, quem confirmasti tibi.
і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
16 Incensa igni, et suffossa ab increpatione vultus tui peribunt.
В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
17 Fiat manus tua super virum dexterae tuae: et super filium hominis, quem confirmasti tibi.
нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
18 Et non discedimus a te, vivificabis nos: et nomen tuum invocabimus.
А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
19 Domine Deus virtutum converte nos: et ostende faciem tuam, et salvi erimus.
Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
