Psalmorum 78
1 Psalmus. Intellectus Asaph. Attendite popule meus legem meam: inclinate aurem vestram in verba oris mei.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Aperiam in parabolis os meum: loquar propositiones ab initio.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Quanta audivimus et cognovimus ea: et patres nostri narraverunt nobis.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Non sunt occultata a filiis eorum, in generatione altera. Narrantes laudes Domini, et virtutes eius, et mirabilia eius quae fecit.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Et suscitavit testimonium in Iacob: et legem posuit in Israel. Quanta mandavit patribus nostris nota facere ea filiis suis:
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 ut cognoscat generatio altera. Filii qui nascentur, et exurgent, et narrabunt filiis suis,
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Ut ponant in Deo spem suam, et non obliviscantur operum Dei: et mandata eius exquirant.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Ne fiant sicut patres eorum: generatio prava et exasperans. Generatio, quae non direxit cor suum: et non est creditus cum Deo spiritus eius.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Filii Ephrem intendentes et mittentes arcum: conversi sunt in die belli.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Non custodierunt testamentum Dei, et in lege eius noluerunt ambulare.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Et obliti sunt benefactorum eius, et mirabilium eius quae ostendit eis.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Coram patribus eorum fecit mirabilia in terra Aegypti, in campo Taneos.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Interrupit mare, et perduxit eos: et statuit aquas quasi in utre.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Et deduxit eos in nube diei: et tota nocte in illuminatione ignis.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Interrupit petram in eremo: et adaquavit eos velut in abysso multa.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Et eduxit aquam de petra: et deduxit tamquam flumina aquas.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Et apposuerunt adhuc peccare ei: in iram excitaverunt Excelsum in inaquoso.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Et tentaverunt Deum in cordibus suis: ut peterent escas animabus suis.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Et male locuti sunt de Deo: dixerunt: Numquid poterit Deus parare mensam in deserto?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Quoniam percussit petram, et fluxerunt aquae, et torrentes inundaverunt. Numquid et panem poterit dare, aut parare mensam populo suo?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Ideo audivit Dominus, et distulit: et ignis accensus est in Iacob, et ira ascendit in Israel:
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Quia non crediderunt in Deo, nec speraverunt in salutari eius:
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Et mandavit nubibus desuper, et ianuas caeli aperuit.
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 Et pluit illis manna ad manducandum, et panem caeli dedit eis.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Panem angelorum manducavit homo: cibaria misit eis in abundantia.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Transtulit Austrum de caelo: et induxit in virtute sua Africum.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Et pluit super eos sicut pulverem carnes, et sicut arenam maris volatilia pennata.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Et ceciderunt in medio castrorum eorum: circa tabernacula eorum.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Et manducaverunt et saturati sunt nimis, et desiderium eorum attulit eis:
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 non sunt fraudati a desiderio suo. Adhuc escae eorum erant in ore ipsorum,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 et ira Dei ascendit super eos. Et occidit pingues eorum, et electos Israel impedivit.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 In omnibus his peccaverunt adhuc: et non crediderunt in mirabilibus eius.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Et defecerunt in vanitate dies eorum: et anni eorum cum festinatione.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Cum occideret eos, quaerebant eum: et revertebantur, et diluculo veniebant ad eum.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Et rememorati sunt quia Deus adiutor est eorum: et Deus excelsus redemptor eorum est.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Et dilexerunt eum in ore suo, et lingua sua mentiti sunt ei:
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Cor autem eorum non erat rectum cum eo: nec fideles habiti sunt in testamento eius.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Ipse autem est misericors, et propitius fiet peccatis eorum: et non disperdet eos. Et abundavit ut averteret iram suam: et non accendit omnem iram suam:
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Et recordatus est quia caro sunt: spiritus vadens, et non rediens.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Quoties exacerbaverunt eum in deserto, in iram concitaverunt eum in inaquoso?
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Et conversi sunt, et tentaverunt Deum: et sanctum Israel exacerbaverunt.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Non sunt recordati manus eius, die qua redemit eos de manu tribulantis,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 Sicut posuit in Aegypto signa sua, et prodigia sua in campo Taneos.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Et convertit in sanguinem flumina eorum, et imbres eorum, ne biberent.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Misit in eos cynomyiam, et comedit eos: et ranam, et disperdidit eos.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Et dedit aerugini fructus eorum: et labores eorum locustae.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Et occidit in grandine vineas eorum: et moros eorum in pruina.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Et tradidit grandini iumenta eorum: et possessionem eorum igni.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Misit in eos iram indignationis suae: indignationem, et iram, et tribulationem: immissiones per angelos malos.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Viam fecit semitae irae suae, non pepercit a morte animabus eorum: et iumenta eorum in morte conclusit.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Et percussit omne primogenitum in terra Aegypti: primitias omnis laboris eorum in tabernaculis Cham.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Et abstulit sicut oves populum suum: et perduxit eos tamquam gregem in deserto.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Et eduxit eos in spe, et non timuerunt: et inimicos eorum operuit mare.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Et induxit eos in montem sanctificationis suae, montem, quem acquisivit dextera eius. Et eiecit a facie eorum Gentes: et sorte divisit eis terram in funiculo distributionis.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Et habitare fecit in tabernaculis eorum tribus Israel.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Et tentaverunt, et exacerbaverunt Deum excelsum: et testimonia eius non custodierunt.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Et averterunt se, et non servaverunt pactum: quemadmodum patres eorum, conversi sunt in arcum pravum.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 In iram concitaverunt eum in collibus suis: et in sculptilibus suis ad aemulationem eum provocaverunt.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Audivit Deus, et sprevit: et ad nihilum redegit valde Israel.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Et repulit tabernaculum Silo, tabernaculum suum, ubi habitavit in hominibus.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Et tradidit in captivitatem virtutem eorum: et pulchritudinem eorum in manus inimici.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Et conclusit in gladio populum suum: et hereditatem suam sprevit.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Iuvenes eorum comedit ignis: et virgines eorum non sunt lamentatae.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Sacerdotes eorum in gladio ceciderunt: et viduae eorum non plorabantur.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Et excitatus est tamquam dormiens Dominus, tamquam potens crapulatus a vino.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Et percussit inimicos suos in posteriora: opprobrium sempiternum dedit illis.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Et repulit tabernaculum Ioseph: et tribum Ephraim non elegit:
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Sed elegit tribum Iuda, montem Sion quem dilexit.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Et aedificavit sicut unicornium sanctificium suum in terra, quam fundavit in saecula.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Et elegit David servum suum, et sustulit eum de gregibus ovium: de post foetantes accepit eum.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Pascere Iacob servum suum, et Israel hereditatem suam:
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Et pavit eos in innocentia cordis sui: et in intellectibus manuum suarum deduxit eos.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
