Psalmorum 78
1 Psalmus. Intellectus Asaph. Attendite popule meus legem meam: inclinate aurem vestram in verba oris mei.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Aperiam in parabolis os meum: loquar propositiones ab initio.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Quanta audivimus et cognovimus ea: et patres nostri narraverunt nobis.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 Non sunt occultata a filiis eorum, in generatione altera. Narrantes laudes Domini, et virtutes eius, et mirabilia eius quae fecit.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Et suscitavit testimonium in Iacob: et legem posuit in Israel. Quanta mandavit patribus nostris nota facere ea filiis suis:
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 ut cognoscat generatio altera. Filii qui nascentur, et exurgent, et narrabunt filiis suis,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 Ut ponant in Deo spem suam, et non obliviscantur operum Dei: et mandata eius exquirant.
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 Ne fiant sicut patres eorum: generatio prava et exasperans. Generatio, quae non direxit cor suum: et non est creditus cum Deo spiritus eius.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Filii Ephrem intendentes et mittentes arcum: conversi sunt in die belli.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Non custodierunt testamentum Dei, et in lege eius noluerunt ambulare.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Et obliti sunt benefactorum eius, et mirabilium eius quae ostendit eis.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Coram patribus eorum fecit mirabilia in terra Aegypti, in campo Taneos.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Interrupit mare, et perduxit eos: et statuit aquas quasi in utre.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Et deduxit eos in nube diei: et tota nocte in illuminatione ignis.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Interrupit petram in eremo: et adaquavit eos velut in abysso multa.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Et eduxit aquam de petra: et deduxit tamquam flumina aquas.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Et apposuerunt adhuc peccare ei: in iram excitaverunt Excelsum in inaquoso.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Et tentaverunt Deum in cordibus suis: ut peterent escas animabus suis.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Et male locuti sunt de Deo: dixerunt: Numquid poterit Deus parare mensam in deserto?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Quoniam percussit petram, et fluxerunt aquae, et torrentes inundaverunt. Numquid et panem poterit dare, aut parare mensam populo suo?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Ideo audivit Dominus, et distulit: et ignis accensus est in Iacob, et ira ascendit in Israel:
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Quia non crediderunt in Deo, nec speraverunt in salutari eius:
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Et mandavit nubibus desuper, et ianuas caeli aperuit.
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 Et pluit illis manna ad manducandum, et panem caeli dedit eis.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Panem angelorum manducavit homo: cibaria misit eis in abundantia.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Transtulit Austrum de caelo: et induxit in virtute sua Africum.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Et pluit super eos sicut pulverem carnes, et sicut arenam maris volatilia pennata.
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 Et ceciderunt in medio castrorum eorum: circa tabernacula eorum.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Et manducaverunt et saturati sunt nimis, et desiderium eorum attulit eis:
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 non sunt fraudati a desiderio suo. Adhuc escae eorum erant in ore ipsorum,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 et ira Dei ascendit super eos. Et occidit pingues eorum, et electos Israel impedivit.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 In omnibus his peccaverunt adhuc: et non crediderunt in mirabilibus eius.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Et defecerunt in vanitate dies eorum: et anni eorum cum festinatione.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Cum occideret eos, quaerebant eum: et revertebantur, et diluculo veniebant ad eum.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 Et rememorati sunt quia Deus adiutor est eorum: et Deus excelsus redemptor eorum est.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Et dilexerunt eum in ore suo, et lingua sua mentiti sunt ei:
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Cor autem eorum non erat rectum cum eo: nec fideles habiti sunt in testamento eius.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Ipse autem est misericors, et propitius fiet peccatis eorum: et non disperdet eos. Et abundavit ut averteret iram suam: et non accendit omnem iram suam:
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Et recordatus est quia caro sunt: spiritus vadens, et non rediens.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Quoties exacerbaverunt eum in deserto, in iram concitaverunt eum in inaquoso?
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Et conversi sunt, et tentaverunt Deum: et sanctum Israel exacerbaverunt.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Non sunt recordati manus eius, die qua redemit eos de manu tribulantis,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 Sicut posuit in Aegypto signa sua, et prodigia sua in campo Taneos.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 Et convertit in sanguinem flumina eorum, et imbres eorum, ne biberent.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Misit in eos cynomyiam, et comedit eos: et ranam, et disperdidit eos.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 Et dedit aerugini fructus eorum: et labores eorum locustae.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Et occidit in grandine vineas eorum: et moros eorum in pruina.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 Et tradidit grandini iumenta eorum: et possessionem eorum igni.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Misit in eos iram indignationis suae: indignationem, et iram, et tribulationem: immissiones per angelos malos.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Viam fecit semitae irae suae, non pepercit a morte animabus eorum: et iumenta eorum in morte conclusit.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Et percussit omne primogenitum in terra Aegypti: primitias omnis laboris eorum in tabernaculis Cham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Et abstulit sicut oves populum suum: et perduxit eos tamquam gregem in deserto.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Et eduxit eos in spe, et non timuerunt: et inimicos eorum operuit mare.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Et induxit eos in montem sanctificationis suae, montem, quem acquisivit dextera eius. Et eiecit a facie eorum Gentes: et sorte divisit eis terram in funiculo distributionis.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Et habitare fecit in tabernaculis eorum tribus Israel.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Et tentaverunt, et exacerbaverunt Deum excelsum: et testimonia eius non custodierunt.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Et averterunt se, et non servaverunt pactum: quemadmodum patres eorum, conversi sunt in arcum pravum.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 In iram concitaverunt eum in collibus suis: et in sculptilibus suis ad aemulationem eum provocaverunt.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Audivit Deus, et sprevit: et ad nihilum redegit valde Israel.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Et repulit tabernaculum Silo, tabernaculum suum, ubi habitavit in hominibus.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Et tradidit in captivitatem virtutem eorum: et pulchritudinem eorum in manus inimici.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Et conclusit in gladio populum suum: et hereditatem suam sprevit.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Iuvenes eorum comedit ignis: et virgines eorum non sunt lamentatae.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Sacerdotes eorum in gladio ceciderunt: et viduae eorum non plorabantur.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Et excitatus est tamquam dormiens Dominus, tamquam potens crapulatus a vino.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 Et percussit inimicos suos in posteriora: opprobrium sempiternum dedit illis.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Et repulit tabernaculum Ioseph: et tribum Ephraim non elegit:
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Sed elegit tribum Iuda, montem Sion quem dilexit.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Et aedificavit sicut unicornium sanctificium suum in terra, quam fundavit in saecula.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Et elegit David servum suum, et sustulit eum de gregibus ovium: de post foetantes accepit eum.
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 Pascere Iacob servum suum, et Israel hereditatem suam:
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Et pavit eos in innocentia cordis sui: et in intellectibus manuum suarum deduxit eos.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
