Psalmorum 55
1 Psalmus, in finem, In hymnis intellectus David. Exaudi Deus orationem meam, et ne despexeris deprecationem meam:
Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!
2 intende mihi, et exaudi me. Contristatus sum in exercitatione mea: et conturbatus sum
Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —
3 a voce inimici, et a tribulatione peccatoris. Quoniam declinaverunt in me iniquitates, et in ira molesti erant mihi.
від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.
4 Cor meum conturbatum est in me: et formido mortis cecidit super me.
Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
5 Timor et tremor venerunt super me: et contexerunt me tenebrae:
страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
6 Et dixi: Quis dabit mihi pennas sicut columbae, et volabo, et requiescam?
І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
7 Ecce elongavi fugiens: et mansi in solitudine.
Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)
8 Expectabam eum, qui salvum me fecit a pusillanimitate spiritus, et tempestate.
Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
9 Praecipita Domine, divide linguas eorum: quoniam vidi iniquitatem, et contradictionem in civitate.
Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —
10 Die ac nocte circumdabit eam super muros eius iniquitas: et labor in medio eius,
вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
11 et iniustitia. Et non defecit de plateis eius usura et dolus.
нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
12 Quoniam si inimicus meus maledixisset mihi, sustinuissem utique. Et si is, qui oderat me, super me magna locutus fuisset: abscondissem me forsitan ab eo.
бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
13 Tu vero homo unanimis: dux meus, et notus meus:
але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
14 Qui simul mecum dulces capiebas cibos: in domo Dei ambulavimus cum consensu.
з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
15 Veniat mors super illos: et descendant in infernum viventes: Quoniam nequitiae in habitaculis eorum: in medio eorum. (Sheol h7585)
Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)
16 Ego autem ad Deum clamavi: et Dominus salvabit me.
Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
17 Vespere, et mane, et meridie narrabo et annunciabo: et exaudiet vocem meam.
уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
18 Redimet in pace animam meam ab his, qui appropinquant mihi: quoniam inter multos erant mecum.
У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
19 Exaudiet Deus, et humiliabit illos, qui est ante saecula. Non enim est illis commutatio, et non timuerunt Deum:
Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
20 extendit manum suam in retribuendo. Contaminaverunt testamentum eius,
во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
21 divisi sunt ab ira vultus eius: et appropinquavit cor illius. Molliti sunt sermones eius super oleum: et ipsi sunt iacula.
його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
22 Iacta super Dominum curam tuam, et ipse te enutriet: non dabit in aeternum fluctuationem iusto.
Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
23 Tu vero Deus deduces eos, in puteum interitus. Viri sanguinum, et dolosi non dimidiabunt dies suos: ego autem sperabo in te Domine.
А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
