Psalmorum 44
1 Psalmus, filiis Core ad intellectum.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Deus auribus nostris audivimus: patres nostri annunciaverunt nobis. Opus, quod operatus es in diebus eorum: et in diebus antiquis.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Manus tua gentes disperdidit, et plantasti eos: afflixisti populos, et expulisti eos:
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Nec enim in gladio suo possederunt terram, et brachium eorum non salvavit eos: Sed dextera tua, et brachium tuum, et illuminatio vultus tui: quoniam complacuisti in eis.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Tu es ipse rex meus et Deus meus: qui mandas salutes Iacob.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 In te inimicos nostros ventilabimus cornu, et in nomine tuo spernemus insurgentes in nobis.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Non enim in arcu meo sperabo: et gladius meus non salvabit me.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Salvasti enim nos de affligentibus nos: et odientes nos confudisti.
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 In Deo laudabimur tota die: et in nomine tuo confitebimur in saeculum.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Nunc autem repulisti et confudisti nos: et non egredieris Deus in virtutibus nostris.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Avertisti nos retrorsum post inimicos nostros: et qui oderunt nos, diripiebant sibi.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Dedisti nos tamquam oves escarum: et in gentibus dispersisti nos.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Vendidisti populum tuum sine pretio: et non fuit multitudo in commutationibus eorum.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Posuisti nos opprobrium vicinis nostris, subsannationem et derisum his, qui sunt in circuitu nostro.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Posuisti nos in similitudinem Gentibus: commotionem capitis in populis.
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 Tota die verecundia mea contra me est, et confusio faciei meae cooperuit me.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 A voce exprobrantis, et obloquentis: a facie inimici, et persequentis.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Haec omnia venerunt super nos, nec obliti sumus te: et inique non egimus in testamento tuo.
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Et non recessit retro cor nostrum: et declinasti semitas nostras a via tua:
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Quoniam humiliasti nos in loco afflictionis, et cooperuit nos umbra mortis.
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Si obliti sumus nomen Dei nostri, et si expandimus manus nostras ad deum alienum:
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Nonne Deus requiret ista? ipse enim novit abscondita cordis. Quoniam propter te mortificamur tota die: aestimati sumus sicut oves occisionis.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Exurge, quare obdormis Domine? exurge, et ne repellas in finem.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Quare faciem tuam avertis, oblivisceris inopiae nostrae et tribulationis nostrae?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Quoniam humiliata est in pulvere anima nostra: conglutinatus est in terra venter noster.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Exurge Domine, adiuva nos: et redime nos propter nomen tuum.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
