Psalmorum 38
1 Psalmus David, in recordationem sabbati. Domine ne in furore tuo arguas me, neque in ira tua corripias me.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Quoniam sagittae tuae infixae sunt mihi: et confirmasti super me manum tuam.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Non est sanitas in carne mea a facie irae tuae: non est pax ossibus meis a facie peccatorum meorum.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Quoniam iniquitates meae supergressae sunt caput meum: et sicut onus grave gravatae sunt super me.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Putruerunt et corruptae sunt cicatrices meae, a facie insipientiae meae.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Miser factus sum, et curvatus sum usque in finem: tota die contristatus ingrediebar.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Quoniam lumbi mei impleti sunt illusionibus: et non est sanitas in carne mea.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Afflictus sum, et humiliatus sum nimis: rugiebam a gemitu cordis mei.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Domine, ante te omne desiderium meum: et gemitus meus a te non est absconditus.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Cor meum conturbatum est, dereliquit me virtus mea: et lumen oculorum meorum, et ipsum non est mecum.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Amici mei et proximi mei adversum me appropinquaverunt, et steterunt. Et qui iuxta me erant, de longe steterunt: et vim faciebant qui quaerebant animam meam.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Et qui inquirebant mala mihi, locuti sunt vanitates: et dolos tota die meditabantur.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Ego autem tamquam surdus non audiebam: et sicut mutus non aperiens os suum.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Et factus sum sicut homo non audiens: et non habens in ore suo redargutiones.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Quoniam in te Domine speravi: tu exaudies me Domine Deus meus.
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Quia dixi: Nequando supergaudeant mihi inimici mei: et dum commoventur pedes mei, super me magna locuti sunt.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Quoniam ego in flagella paratus sum: et dolor meus in conspectu meo semper.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Quoniam iniquitatem meam annunciabo: et cogitabo pro peccato meo.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Inimici autem mei vivunt, et confirmati sunt super me: et multiplicati sunt qui oderunt me inique.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Qui retribuunt mala pro bonis, detrahebant mihi: quoniam sequebar bonitatem.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Ne derelinquas me Domine Deus meus: ne discesseris a me.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Intende in adiutorium meum, Domine Deus salutis meae.
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
