Psalmorum 147
1 Alleluia. Laudate Dominum quoniam bonus est psalmus: Deo nostro sit iucunda, decoraque laudatio.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Aedificans Ierusalem Dominus: dispersiones Israelis congregabit.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Qui sanat contritos corde: et alligat contritiones eorum.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Qui numerat multitudinem stellarum: et omnibus eis nomina vocat.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Magnus Dominus noster, et magna virtus eius: et sapientiae eius non est numerus.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Suscipiens mansuetos Dominus: humilians autem peccatores usque ad terram.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Praecinite Domino in confessione: psallite Deo nostro in cithara.
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Qui operit caelum nubibus: et parat terrae pluviam. Qui producit in montibus foenum: et herbam servituti hominum.
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Qui dat iumentis escam ipsorum: et pullis corvorum invocantibus eum.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Non in fortitudine equi voluntatem habebit: nec in tibiis viri beneplacitum erit ei.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Beneplacitum est Domino super timentes eum: et in eis, qui sperant super misericordia eius.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Alleluia. Lauda Ierusalem Dominum: lauda Deum tuum Sion.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Quoniam confortavit seras portarum tuarum: benedixit filiis tuis in te.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Qui posuit fines tuos pacem: et adipe frumenti satiat te.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Qui emittit eloquium suum terrae: velociter currit sermo eius.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Qui dat nivem sicut lanam: nebulam sicut cinerem spargit,
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Mittit crystallum suam sicut buccellas: ante faciem frigoris eius quis sustinebit?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Emittet verbum suum, et liquefaciet ea: flabit spiritus eius, et fluent aquae.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Qui annunciat verbum suum Iacob: iustitias, et iudicia sua Israel.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Non fecit taliter omni nationi: et iudicia sua non manifestavit eis. Alleluia.
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
