Psalmorum 147
1 Alleluia. Laudate Dominum quoniam bonus est psalmus: Deo nostro sit iucunda, decoraque laudatio.
Алілуя! Як добре співати Богові нашому, яка ж приємна належна Йому хвала!
2 Aedificans Ierusalem Dominus: dispersiones Israelis congregabit.
Господь відбудовує Єрусалим, збирає вигнанців Ізраїля;
3 Qui sanat contritos corde: et alligat contritiones eorum.
зцілює розбитих серцем і перев’язує їхні рани;
4 Qui numerat multitudinem stellarum: et omnibus eis nomina vocat.
обчислює кількість зірок і кожну називає поіменно.
5 Magnus Dominus noster, et magna virtus eius: et sapientiae eius non est numerus.
Великий Володар наш і вельми сильний, розум Його безмірний.
6 Suscipiens mansuetos Dominus: humilians autem peccatores usque ad terram.
Господь підтримує пригноблених, а нечестивих принижує аж до землі.
7 Praecinite Domino in confessione: psallite Deo nostro in cithara.
Віддайте Господеві подяку, співайте Богові нашому на арфі.
8 Qui operit caelum nubibus: et parat terrae pluviam. Qui producit in montibus foenum: et herbam servituti hominum.
Він небеса вкриває хмарами, готуючи дощ для землі, Хто на горах вирощує траву,
9 Qui dat iumentis escam ipsorum: et pullis corvorum invocantibus eum.
дає худобі їжу й пташенятам ворона, коли вони кричать.
10 Non in fortitudine equi voluntatem habebit: nec in tibiis viri beneplacitum erit ei.
Не міць коня Йому до вподоби, не силу стегон людських Він уподобав;
11 Beneplacitum est Domino super timentes eum: et in eis, qui sperant super misericordia eius.
Господь уподобав тих, хто боїться Його, хто на милість Його сподівається.
12 Alleluia. Lauda Ierusalem Dominum: lauda Deum tuum Sion.
Хвали, Єрусалиме, Господа; прославляй Бога твого, Сіоне!
13 Quoniam confortavit seras portarum tuarum: benedixit filiis tuis in te.
Бо Він зміцнив засуви воріт твоїх, благословив синів твоїх посеред тебе.
14 Qui posuit fines tuos pacem: et adipe frumenti satiat te.
Він встановлює мир на твоїх кордонах, насичує тебе відбірною пшеницею.
15 Qui emittit eloquium suum terrae: velociter currit sermo eius.
Він посилає наказ Свій землі, швидко біжить Його Слово.
16 Qui dat nivem sicut lanam: nebulam sicut cinerem spargit,
Він дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, наче попіл,
17 Mittit crystallum suam sicut buccellas: ante faciem frigoris eius quis sustinebit?
кидає кригу Свою, ніби дрібні камінці; хто може встояти перед Його морозом?
18 Emittet verbum suum, et liquefaciet ea: flabit spiritus eius, et fluent aquae.
Він пошле слово Своє, і [все] розтане, подує вітром Своїм – потечуть води.
19 Qui annunciat verbum suum Iacob: iustitias, et iudicia sua Israel.
Він звіщає слово Своє Якову, постанови й закони правосуддя – Ізраїлеві.
20 Non fecit taliter omni nationi: et iudicia sua non manifestavit eis. Alleluia.
Він не зробив такого жодному іншому народові, і правосуддя законів вони не знають. Алілуя!
