Psalmorum 144
1 Psalmus David Adversus Goliath. Benedictus Dominus Deus meus, qui docet manus meas ad praelium, et digitos meos ad bellum.
Давидів.
2 Misericordia mea, et refugium meum: susceptor meus, et liberator meus: Protector meus, et in ipso speravi: qui subdit populum meum sub me.
Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!
3 Domine quid est homo, quia innotuisti ei? aut filius hominis, quia reputas eum?
Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
4 Homo vanitati similis factus est: dies eius sicut umbra praetereunt.
Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!
5 Domine inclina caelos tuos, et descende: tange montes, et fumigabunt.
Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
6 Fulgura coruscationem, et dissipabis eos: emitte sagittas tuas, et conturbabis eos:
Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!
7 Emitte manum tuam de alto, eripe me, et libera me de aquis multis: de manu filiorum alienorum.
Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,
8 Quorum os locutum est vanitatem: et dextera eorum, dextera iniquitatis.
що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
9 Deus canticum novum cantabo tibi: in psalterio, decachordo psallam tibi.
Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
10 Qui das salutem regibus: qui redemisti David servum tuum de gladio maligno:
що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!
11 eripe me. Et erue me de manu filiorum alienorum, quorum os locutum est vanitatem: et dextera eorum, dextera iniquitatis:
Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
12 Quorum filii, sicut novellae plantationes in iuventute sua. Filiae eorum compositae: circumornatae ut similitudo templi.
щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!
13 Promptuaria eorum plena, eructantia ex hoc in illud. Oves eorum foetosae, abundantes in egressibus suis:
Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!
14 boves eorum crassae. Non est ruina maceriae, neque transitus: neque clamor in plateis eorum.
Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
15 Beatum dixerunt populum, cui haec sunt: beatus populus, cuius Dominus Deus eius.
Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
