Psalmorum 12

1 Psalmus David in finem, pro octava. Salvum me fac Domine, quoniam defecit sanctus: quoniam diminutae sunt veritates a filiis hominum.

Керівнику хору. У супроводі восьмиструнного інструмента. Псалом Давидів. Врятуй, Господи, бо не стало справедливого, бо зникли вірні з-посеред синів людських!

2 Vana locuti sunt unusquisque ad proximum suum: labia dolosa, in corde et corde locuti sunt.

Марне говорять одне одному, вуста слизькі [в них], глибоко в серці промовляють [інше].

3 Disperdat Dominus universa labia dolosa, et linguam magniloquam.

Нехай розрубає Господь кожні слизькі вуста [й] зухвалий язик тих,

4 Qui dixerunt: Linguam nostram magnificabimus, labia nostra a nobis sunt, quis noster Dominus est?

що говорять: «Нашим язиком здолаємо [кого завгодно]; вуста наші з нами – то хто нам пан?»

5 Propter miseriam inopum, et gemitum pauperum nunc exurgam, dicit Dominus. Ponam in salutari: fiducialiter agam in eo.

«Через те, що грабують пригноблених, що бідняки стогнуть, нині повстану Я, – говорить Господь, – врятую від тих, хто зводить на них наклеп».

6 Eloquia Domini, eloquia casta: argentum igne examinatum, probatum terrae purgatum septuplum.

Слова Господні – слова чисті, немов срібло, що в горнилі земляному очищене, сім разів переплавлене.

7 Tu Domine servabis nos: et custodies nos a generatione hac in aeternum.

Ти, Господи, берегтимеш [нужденних], стерегтимеш нас від роду цього [злого] повіки,

8 In circuitu impii ambulant: secundum altitudinem tuam multiplicasti filios hominum.

[поки] навколо тиняються нечестиві й людська нікчемність у пошані.