Psalmorum 119
1 Alleluia. ALEPH. Beati immaculati in via: qui ambulant in lege Domini.
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Beati, qui scrutantur testimonia eius: in toto corde exquirunt eum.
Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 Non enim qui operantur iniquitatem, in viis eius ambulaverunt.
і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Tu mandasti mandata tua custodiri nimis.
Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Utinam dirigantur viae meae, ad custodiendas iustificationes tuas.
Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 Tunc non confundar, cum perspexero in omnibus mandatis tuis.
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Confitebor tibi in directione cordis: in eo quod didici iudicia iustitiae tuae.
Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Iustificationes tuas custodiam: non me derelinquas usquequaque.
Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 BETH. In quo corrigit adolescentior viam suam? in custodiendo sermones tuos.
Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 In toto corde meo exquisivi te: ne repellas me a mandatis tuis.
Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 In corde meo abscondi eloquia tua: ut non peccem tibi.
Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Benedictus es Domine: doce me iustificationes tuas.
Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 In labiis meis, pronunciavi omnia iudicia oris tui.
Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 In via testimoniorum tuorum delectatus sum, sicut in omnibus divitiis.
З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 In mandatis tuis exercebor: et considerabo vias tuas.
Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 In iustificationibus tuis meditabor: non obliviscar sermones tuos.
Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 GHIMEL. Retribue servo tuo, vivifica me: et custodiam sermones tuos.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Revela oculos meos: et considerabo mirabilia de lege tua.
Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 Incola ego sum in terra: non abscondas a me mandata tua.
На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Concupivit anima mea desiderare iustificationes tuas, in omni tempore.
Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Increpasti superbos: maledicti qui declinant a mandatis tuis.
Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Aufer a me opprobrium, et contemptum: quia testimonia tua exquisivi.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Etenim sederunt principes, et adversum me loquebantur: servus autem tuus exercebatur in iustificationibus tuis.
Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 Nam et testimonia tua meditatio mea est: et consilium meum iustificationes tuae.
і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 DALETH. Adhaesit pavimento anima mea: vivifica me secundum verbum tuum.
Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Vias meas enunciavi, et exaudisti me: doce me iustificationes tuas.
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Viam iustificationum tuarum instrue me: et exercebor in mirabilibus tuis.
Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Dormitavit anima mea prae taedio: confirma me in verbis tuis.
Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Viam iniquitatis amove a me: et de lege tua miserere mei.
Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Viam veritatis elegi: iudicia tua non sum oblitus.
Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 Adhaesi testimoniis tuis Domine: noli me confundere.
До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Viam mandatorum tuorum cucurri, cum dilatasti cor meum.
Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 HE. Legem pone mihi Domine viam iustificationum tuarum: et exquiram eam semper.
Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Da mihi intellectum, et scrutabor legem tuam: et custodiam illam in toto corde meo.
Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Deduc me in semitam mandatorum tuorum: quia ipsam volui.
Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Inclina cor meum in testimonia tua: et non in avaritiam.
Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Averte oculos meos ne videant vanitatem: in via tua vivifica me.
Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Statue servo tuo eloquium tuum, in timore tuo.
Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Amputa opprobrium meum, quod suspicatus sum: quia iudicia tua iucunda.
Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Ecce concupivi mandata tua: in aequitate tua vivifica me.
Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 VAU. Et veniat super me misericordia tua Domine: salutare tuum secundum eloquium tuum.
І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 Et respondebo exprobrantibus mihi verbum: quia speravi in sermonibus tuis.
і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 Et ne auferas de ore meo verbum veritatis usquequaque: quia in iudiciis tuis supersperavi.
І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 Et custodiam legem tuam semper: in saeculum et in saeculum saeculi.
А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 Et ambulabam in latitudine: quia mandata tua exquisivi.
І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 Et loquebar in testimoniis tuis in conspectu regum: et non confundebar.
І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 Et meditabar in mandatis tuis, quae dilexi.
І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 Et levavi manus meas ad mandata tua, quae dilexi: et exercebor in iustificationibus tuis.
і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 ZAIN. Memor esto verbi tui servo tuo, in quo mihi spem dedisti.
Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Haec me consolata est in humilitate mea: quia eloquium tuum vivificavit me.
Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 Superbi inique agebant usquequaque: a lege autem tua non declinavi.
Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Memor fui iudiciorum tuorum a saeculo Domine: et consolatus sum.
Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Defectio tenuit me, pro peccatoribus derelinquentibus legem tuam.
Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Cantabiles mihi erant iustificationes tuae, in loco peregrinationis meae.
Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Memor fui nocte nominis tui Domine: et custodivi legem tuam.
Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Haec facta est mihi: quia iustificationes tuas exquisivi.
Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 HETH. Portio mea Domine, dixi custodire legem tuam.
Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Deprecatus sum faciem tuam in toto corde meo: miserere mei secundum eloquium tuum.
Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Cogitavi vias meas: et converti pedes meos in testimonia tua.
Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Paratus sum, et non sum turbatus: ut custodiam mandata tua.
Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 Funes peccatorum circumplexi sunt me: et legem tuam non sum oblitus.
Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 Media nocte surgebam ad confitendum tibi, super iudicia iustificationis tuae.
Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Particeps ego sum omnium timentium te: et custodientium mandata tua.
Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Misericordia tua Domine plena est terra: iustificationes tuas doce me.
Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 TETH. Bonitatem fecisti cum servo tuo Domine, secundum verbum tuum.
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Bonitatem, et disciplinam, et scientiam doce me: quia mandatis tuis credidi.
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Priusquam humiliarer ego deliqui: propterea eloquium tuum custodivi.
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Bonus es tu: et in bonitate tua doce me iustificationes tuas.
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 Multiplicata est super me iniquitas superborum: ego autem in toto corde scrutabor mandata tua.
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Coagulatum est sicut lac cor eorum: ego vero legem tuam meditatus sum.
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Bonum mihi quia humiliasti me: ut discam iustificationes tuas.
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Bonum mihi lex oris tui, super millia auri, et argenti.
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 IOD. Manus tuae fecerunt me, et plasmaverunt me: da mihi intellectum, ut discam mandata tua.
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 Qui timent te videbunt me, et laetabuntur: quia in verba tua supersperavi.
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Cognovi Domine quia aequitas iudicia tua: et in veritate tua humiliasti me.
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Fiat misericordia tua ut consoletur me, secundum eloquium tuum servo tuo.
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Veniant mihi miserationes tuae, et vivam: quia lex tua meditatio mea est.
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Confundantur superbi, quia iniuste iniquitatem fecerunt in me: ego autem exercebor in mandatis tuis.
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 Convertantur mihi timentes te: et qui noverunt testimonia tua.
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Fiat cor meum immaculatum in iustificationibus tuis, ut non confundar.
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 CAPH. Defecit in salutare tuum anima mea: et in verbum tuum supersperavi.
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 Defecerunt oculi mei in eloquium tuum, dicentes: Quando consolaberis me?
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Quia factus sum sicut uter in pruina: iustificationes tuas non sum oblitus.
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Quot sunt dies servi tui: quando facies de persequentibus me iudicium?
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 Narraverunt mihi iniqui fabulationes: sed non ut lex tua.
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Omnia mandata tua veritas: iniqui persecuti sunt me, adiuva me.
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 Paulominus consummaverunt me in terra: ego autem non dereliqui mandata tua.
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Secundum misericordiam tuam vivifica me: et custodiam testimonia oris tui.
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 LAMED. In aeternum Domine, verbum tuum permanet in caelo.
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 In generatione et generationem veritas tua: fundasti terram, et permanet.
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 Ordinatione tua perseverat dies: quoniam omnia serviunt tibi.
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Nisi quod lex tua meditatio mea est: tunc forte periissem in humilitate mea.
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 In aeternum non obliviscar iustificationes tuas: quia in ipsis vivificasti me.
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Tuus sum ego, salvum me fac: quoniam iustificationes tuas exquisivi.
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 Me expectaverunt peccatores ut perderent me: testimonia tua intellexi.
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Omnis consummationis vidi finem: latum mandatum tuum nimis.
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 MEM. Quomodo dilexi legem tuam Domine? tota die meditatio mea est.
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Super inimicos meos prudentem me fecisti mandato tuo: quia in aeternum mihi est.
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Super omnes docentes me intellexi: quia testimonia tua meditatio mea est.
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Super senes intellexi: quia mandata tua quaesivi.
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Ab omni via mala prohibui pedes meos: ut custodiam verba tua.
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 A iudiciis tuis non declinavi: quia tu legem posuisti mihi.
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Quam dulcia faucibus meis eloquia tua, super mel ori meo!
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 A mandatis tuis intellexi: propterea odivi omnem viam iniquitatis.
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 NUN. Lucerna pedibus meis verbum tuum, et lumen semitis meis.
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Iuravi, et statui custodire iudicia iustitiae tuae.
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Humiliatus sum usquequaque Domine: vivifica me secundum verbum tuum.
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Voluntaria oris mei beneplacita fac Domine: et iudicia tua doce me.
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 Anima mea in manibus meis semper: et legem tuam non sum oblitus.
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Posuerunt peccatores laqueum mihi: et de mandatis tuis non erravi.
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Hereditate acquisivi testimonia tua in aeternum: quia exultatio cordis mei sunt.
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Inclinavi cor meum ad faciendas iustificationes tuas in aeternum, propter retributionem.
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 SAMECH. Iniquos odio habui: et legem tuam dilexi.
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Adiutor, et susceptor meus es tu: et in verbum tuum supersperavi.
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Declinate a me maligni: et scrutabor mandata Dei mei.
Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 Suscipe me secundum eloquium tuum, et vivam: et non confundas me ab expectatione mea.
За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Adiuva me, et salvus ero: et meditabor in iustificationibus tuis semper.
Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Sprevisti omnes discedentes a iudiciis tuis: quia iniusta cogitatio eorum.
Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Praevaricantes reputavi omnes peccatores terrae: ideo dilexi testimonia tua.
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Confige timore tuo carnes meas: a iudiciis enim tuis timui.
Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 AIN. Feci iudicium et iustitiam: non tradas me calumniantibus me.
Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Suscipe servum tuum in bonum: non calumnientur me superbi.
Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Oculi mei defecerunt in salutare tuum: et in eloquium iustitiae tuae.
Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Fac cum servo tuo secundum misericordiam tuam: et iustificationes tuas doce me.
Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Servus tuus sum ego: da mihi intellectum, ut sciam testimonia tua.
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Tempus faciendi Domine: dissipaverunt legem tuam.
Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Ideo dilexi mandata tua, super aurum et topazion.
Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Propterea ad omnia mandata tua dirigebar: omnem viam iniquam odio habui.
Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 PHE. Mirabilia testimonia tua: ideo scrutata est ea anima mea.
Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Declaratio sermonum tuorum illuminat: et intellectum dat parvulis.
Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Os meum aperui, et attraxi spiritum: quia mandata tua desiderabam.
Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Aspice in me, et miserere mei, secundum iudicium diligentium nomen tuum.
Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Gressus meos dirige secundum eloquium tuum: et non dominetur mei omnis iniustitia.
Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Redime me a calumniis hominum: ut custodiam mandata tua.
Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Faciem tuam illumina super servum tuum: et doce me iustificationes tuas.
Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Exitus aquarum deduxerunt oculi mei: quia non custodierunt legem tuam.
Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 SADE. Iustus es Domine: et rectum iudicium tuum.
Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 Mandasti iustitiam testimonia tua: et veritatem tuam nimis.
бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Tabescere me fecit zelus meus: quia obliti sunt verba tua inimici mei.
Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Ignitum eloquium tuum vehementer: et servus tuus dilexit illud.
Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Adolescentulus sum ego, et contemptus: iustificationes tuas non sum oblitus.
Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Iustitia tua, iustitia in aeternum: et lex tua veritas.
Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Tribulatio, et angustia invenerunt me: mandata tua meditatio mea est.
Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Aequitas testimonia tua in aeternum: intellectum da mihi, et vivam.
Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 COPH. Clamavi in toto corde meo, exaudi me Domine: iustificationes tuas requiram.
Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Clamavi ad te, salvum me fac: ut custodiam mandata tua.
Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Praeveni in maturitate, et clamavi: quia in verba tua supersperavi.
Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Praevenerunt oculi mei ad te diluculo: ut meditarer eloquia tua.
Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Vocem meam audi secundum misericordiam tuam Domine: et secundum iudicium tuum vivifica me.
Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 Appropinquaverunt persequentes me iniquitati: a lege autem tua longe facti sunt.
Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 Prope es tu Domine: et omnes viae tuae veritas.
та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Initio cognovi de testimoniis tuis: quia in aeternum fundasti ea.
Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 RES. Vide humilitatem meam, et eripe me: quia legem tuam non sum oblitus.
Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Iudica iudicium meum, et redime me: propter eloquium tuum vivifica me.
Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Longe a peccatoribus salus: quia iustificationes tuas non exquisierunt.
Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Misericordiae tuae multae Domine: secundum iudicium tuum vivifica me.
Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Multi qui persequuntur me, et tribulant me: a testimoniis tuis non declinavi.
Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Vidi praevaricantes, et tabescebam: quia eloquia tua non custodierunt.
Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Vide quoniam mandata tua dilexi Domine: in misericordia tua vivifica me.
Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Principium verborum tuorum, veritas: in aeternum omnia iudicia iustitiae tuae.
Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 SIN. Principes persecuti sunt me gratis: et a verbis tuis formidavit cor meum.
Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Laetabor ego super eloquia tua: sicut qui invenit spolia multa.
Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Iniquitatem odio habui, et abominatus sum: legem autem tuam dilexi.
Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Septies in die laudem dixi tibi, super iudicia iustitiae tuae.
Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Pax multa diligentibus legem tuam: et non est illis scandalum.
Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 Expectabam salutare tuum Domine: et mandata tua dilexi.
На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Custodivit anima mea testimonia tua: et dilexit ea vehementer.
Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Servavi mandata tua, et testimonia tua: quia omnes viae meae in conspectu tuo.
Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 TAU. Appropinquet deprecatio mea in conspectu tuo Domine: iuxta eloquium tuum da mihi intellectum.
Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Intret postulatio mea in conspectu tuo: secundum eloquium tuum eripe me.
Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Eructabunt labia mea hymnum, cum docueris me iustificationes tuas.
Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Pronunciabit lingua mea eloquium tuum: quia omnia mandata tua aequitas.
Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Fiat manus tua ut salvet me: quoniam mandata tua elegi.
Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Concupivi salutare tuum Domine: et lex tua meditatio mea est.
Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Vivet anima mea, et laudabit te: et iudicia tua adiuvabunt me.
Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Erravi, sicut ovis, quae periit: quaere servum tuum, quia mandata tua non sum oblitus.
Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
