Psalmorum 10
1 Ut quid Domine recessisti longe, despicis in opportunitatibus, in tribulatione?
Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
2 Dum superbit impius, incenditur pauper: comprehenduntur in consiliis quibus cogitant.
Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
3 Quoniam laudatur peccator in desideriis animae suae: et iniquus benedicitur.
Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
4 Exacerbavit Dominum peccator, secundum multitudinem irae suae non quaeret.
У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
5 Non est Deus in conspectu eius: inquinatae sunt viae illius in omni tempore. Auferuntur iudicia tua a facie eius: omnium inimicorum suorum dominabitur.
Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
6 Dixit enim in corde suo: Non movebor a generatione in generationem, sine malo.
Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
7 Cuius maledictione os plenum est, et amaritudine, et dolo: sub lingua eius labor et dolor.
Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
8 Sedet in insidiis cum divitibus in occultis, ut interficiat innocentem.
Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
9 Oculi eius in pauperem respiciunt: insidiatur in abscondito, quasi leo in spelunca sua. Insidiatur ut rapiat pauperem: rapere pauperem dum attrahit eum.
В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
10 In laqueo suo humiliabit eum, inclinabit se, et cadet cum dominatus fuerit pauperum.
Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
11 Dixit enim in corde suo: Oblitus est Deus, avertit faciem suam ne videat in finem.
Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
12 Exurge Domine Deus, exaltetur manus tua: ne obliviscaris pauperum.
Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
13 Propter quid irritavit impius Deum? dixit enim in corde suo: Non requiret.
Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
14 Vides, quoniam tu laborem et dolorem consideras: ut tradas eos in manus tuas. Tibi derelictus est pauper: orphano tu eris adiutor.
Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
15 Contere brachium peccatoris et maligni: quaeretur peccatum illius, et non invenietur.
Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
16 Dominus regnabit in aeternum, et in saeculum saeculi: peribitis Gentes de terra illius.
Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
17 Desiderium pauperum exaudivit Dominus: praeparationem cordis eorum audivit auris tua.
Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
18 Iudicare pupillo et humili, ut non apponat ultra magnificare se homo super terram.
щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
