Psalmorum 10
1 Ut quid Domine recessisti longe, despicis in opportunitatibus, in tribulatione?
Чому, Господи, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе [від нас] у часи скорботні?
2 Dum superbit impius, incenditur pauper: comprehenduntur in consiliis quibus cogitant.
Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи!
3 Quoniam laudatur peccator in desideriis animae suae: et iniquus benedicitur.
Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає Господа.
4 Exacerbavit Dominum peccator, secundum multitudinem irae suae non quaeret.
Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб Господа шукати, немає [місця для] Бога в жодному його підступному задумі.
5 Non est Deus in conspectu eius: inquinatae sunt viae illius in omni tempore. Auferuntur iudicia tua a facie eius: omnium inimicorum suorum dominabitur.
Його справи йдуть успішно повсякчас, [занадто] високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх.
6 Dixit enim in corde suo: Non movebor a generatione in generationem, sine malo.
Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!»
7 Cuius maledictione os plenum est, et amaritudine, et dolo: sub lingua eius labor et dolor.
Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя.
8 Sedet in insidiis cum divitibus in occultis, ut interficiat innocentem.
Залягає він у засідку [біля] огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим.
9 Oculi eius in pauperem respiciunt: insidiatur in abscondito, quasi leo in spelunca sua. Insidiatur ut rapiat pauperem: rapere pauperem dum attrahit eum.
Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті.
10 In laqueo suo humiliabit eum, inclinabit se, et cadet cum dominatus fuerit pauperum.
Понівечений, він згинається й падає, і могутність [нечестивця] вражає знедолених і нещасних.
11 Dixit enim in corde suo: Oblitus est Deus, avertit faciem suam ne videat in finem.
Говорить [безбожний] у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить [цього]».
12 Exurge Domine Deus, exaltetur manus tua: ne obliviscaris pauperum.
Повстань, Господи! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених!
13 Propter quid irritavit impius Deum? dixit enim in corde suo: Non requiret.
Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти [за зло]?
14 Vides, quoniam tu laborem et dolorem consideras: ut tradas eos in manus tuas. Tibi derelictus est pauper: orphano tu eris adiutor.
Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати [винного]. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті.
15 Contere brachium peccatoris et maligni: quaeretur peccatum illius, et non invenietur.
Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося [нічого після нього].
16 Dominus regnabit in aeternum, et in saeculum saeculi: peribitis Gentes de terra illius.
Господь – Цар на віки вічні, згинуть народи [чужі] із землі Його.
17 Desiderium pauperum exaudivit Dominus: praeparationem cordis eorum audivit auris tua.
Бажання бідних Ти чуєш, Господи, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє [до їхнього зойку],
18 Iudicare pupillo et humili, ut non apponat ultra magnificare se homo super terram.
щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб [смертна] людина не наводила більше жаху на землі.
