Proverbiorum 27
1 Ne glorieris in crastinum, ignorans quid superventura pariat dies.
Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
2 Laudet te alienus, et non os tuum: extraneus, et non labia tua.
Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 Grave est saxum, et onerosa arena: sed ira stulti utroque gravior.
Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Ira non habet misericordiam, nec erumpens furor: et impetum concitati spiritus ferre quis poterit?
Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
5 Melior est manifesta correptio, quam amor absconditus.
Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
6 Meliora sunt vulnera diligentis, quam fraudulenta oscula odientis
Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
7 Anima saturata calcabit favum: et anima esuriens etiam amarum pro dulci sumet.
Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
8 Sicut avis transmigrans de nido suo, sic vir qui derelinquit locum suum.
Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
9 Unguento et variis odoribus delectatur cor: et bonis amici consiliis anima dulcoratur.
Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Amicum tuum, et amicum patris tui ne dimiseris: et domum fratris tui ne ingrediaris in die afflictionis tuae. Melior est vicinus iuxta, quam frater procul.
Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
11 Stude sapientiae fili mi, et laetifica cor meum, ut possim exprobranti respondere sermonem.
Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
12 Astutus videns malum, absconditus est: parvuli transeuntes sustinuerunt dispendia.
Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
13 Tolle vestimentum eius, qui spopondit pro extraneo: et pro alienis, aufer ei pignus.
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
14 Qui benedicit proximo suo voce grandi, de nocte consurgens maledicenti similis erit.
Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
15 Tecta perstillantia in die frigoris, et litigiosa mulier comparantur:
Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
16 qui retinet eam, quasi qui ventum teneat, et oleum dexterae suae evacuabit.
хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
17 Ferrum ferro exacuitur, et homo exacuit faciem amici sui.
Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
18 Qui servat ficum, comedet fructus eius: et qui custos est domini sui, glorificabitur.
Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 Quomodo in aquis resplendent vultus prospicientium, sic corda hominum manifesta sunt prudentibus.
Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. (Sheol h7585)
21 Quomodo probatur in conflatorio argentum, et in fornace aurum: sic probatur homo ore laudantis. Cor iniqui inquirit mala, cor autem rectum inquirit scientiam.
Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
22 Si contuderis stultum in pila quasi ptisanas feriente desuper pilo, non auferetur ab eo stultitia eius.
Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
23 Diligenter agnosce vultum pecoris tui, tuosque greges considera:
До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
24 Non enim habebis iugiter potestatem: sed corona tribuetur in generatione et generationem.
бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 Aperta sunt prata, et apparuerunt herbae virentes, et collecta sunt foena de montibus.
Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
26 Agni ad vestimentum tuum: et hoedi, agri pretium.
будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
27 Sufficiat tibi lac caprarum in cibos tuos, et in necessaria domus tuae: et ad victum ancillis tuis.
і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
