Proverbiorum 25
1 Hae quoque parabolae Salomonis, quas transtulerunt viri Ezechiae regis Iuda.
І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
2 Gloria Dei est celare verbum, et gloria regum investigare sermonem.
Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
3 Caelum sursum, et terra deorsum, et cor regum inscrutabile.
Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
4 Aufer rubiginem de argento, et egredietur vas purissimum:
Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
5 Aufer impietatem de vultu regis, et firmabitur iustitia thronus eius.
коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
6 Ne gloriosus appareas coram rege, et in loco magnorum ne steteris.
Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
7 Melius est enim ut dicatur tibi: Ascende huc; quam ut humilieris coram principe.
бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
8 Quae viderunt oculi tui, ne proferas in iurgio cito: ne postea emendare non possis, cum dehonestaveris amicum tuum.
Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
9 Causam tuam tracta cum amico tuo, et secretum extraneo ne reveles:
Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
10 ne forte insultet tibi cum audierit, et exprobrare non cesset. Gratia et amicitia liberant: quas tibi serva, ne exprobrabilis fias.
щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
11 Mala aurea in lectis argenteis, qui loquitur verbum in tempore suo.
Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
12 Inauris aurea, et margaritum fulgens, qui arguit sapientem, et aurem obedientem.
Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
13 Sicut frigus nivis in die messis, ita legatus fidelis ei, qui misit eum, animam ipsius requiescere facit.
Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
14 Nubes, et ventus, et pluviae non sequentes, vir gloriosus, et promissa non complens.
Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
15 Patientia lenietur princeps, et lingua mollis confringet duritiam.
Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
16 Mel invenisti, comede quod sufficit tibi, ne forte satiatus evomas illud.
Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
17 Subtrahe pedem tuum de domo proximi tui, nequando satiatus oderit te.
Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
18 Iaculum, et gladius, et sagitta acuta, homo qui loquitur contra proximum suum falsum testimonium.
Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 Dens putridus, et pes lassus, qui sperat super infideli in die angustiae,
Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
20 et amittit pallium in die frigoris. Acetum in nitro, qui cantat carmina cordi pessimo. Sicut tinea vestimento, et vermis ligno: ita tristitia viri nocet cordi.
Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
21 Si esurierit inimicus tuus, ciba illum: si sitierit, da ei aquam bibere:
Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
22 prunas enim congregabis super caput eius, et Dominus reddet tibi.
бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
23 Ventus aquilo dissipat pluvias, et facies tristis linguam detrahentem.
Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 Aqua frigida animae sitienti, et nuncius bonus de terra longinqua.
Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
26 Fons turbatus pede, et vena corrupta, iustus cadens coram impio.
Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 Sicut qui mel multum comedit, non est ei bonum: sic qui scrutator est maiestatis, opprimetur a gloria.
Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
28 Sicut urbs patens et absque murorum ambitu, ita vir, qui non potest in loquendo cohibere spiritum suum.
Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
