Proverbiorum 23
1 Quando sederis ut comedas cum principe, diligenter attende quae apposita sunt ante faciem tuam:
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
2 et statue cultrum in gutture tuo, si tamen habes in potestate animam tuam,
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
3 ne desideres de cibis eius, in quo est panis mendacii.
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
4 Noli laborare ut diteris: sed prudentiae tuae pone modum.
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 Ne erigas oculos tuos ad opes, quas non potes habere: quia facient sibi pennas quasi aquilae, et volabunt in caelum.
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
6 Ne comedas cum homine invido, et ne desideres cibos eius:
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 quoniam in similitudinem arioli, et coniectoris, aestimat quod ignorat. Comede et bibe, dicet tibi: et mens eius non est tecum.
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 Cibos, quos comederas, evomes: et perdes pulchros sermones tuos.
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
9 In auribus insipientium ne loquaris: qui despicient doctrinam eloquii tui.
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
10 Ne attingas parvulorum terminos: et agrum pupillorum ne introeas:
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
11 Propinquus enim illorum fortis est: et ipse iudicabit contra te causam illorum.
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
12 Ingrediatur ad doctrinam cor tuum: et aures tuae ad verba scientiae.
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
13 Noli subtrahere a puero disciplinam: si enim percusseris eum virga, non morietur.
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. (Sheol h7585)
15 Fili mi, si sapiens fuerit animus tuus, gaudebit tecum cor meum:
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 et exultabunt renes mei, cum locuta fuerint recta labia tua.
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
17 Non aemuletur cor tuum peccatores: sed in timore Domini esto tota die:
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
18 quia habebis spem in novissimo, et praestolatio tua non auferetur.
бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
19 Audi fili mi, et esto sapiens: et dirige in via animum tuum.
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Noli esse in conviviis potatorum, nec in comessationibus eorum, qui carnes ad vescendum conferunt:
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
21 quia vacantes potibus, et dantes symbola consumentur, et vestietur pannis dormitatio.
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
22 Audi patrem tuum, qui genuit te: et ne contemnas cum senuerit mater tua.
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
23 Veritatem eme, et noli vendere sapientiam, et doctrinam, et intelligentiam.
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
24 Exultat gaudio pater iusti: qui sapientem genuit, laetabitur in eo.
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
25 Gaudeat pater tuus, et mater tua, et exultet quae genuit te.
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
26 Praebe fili mi cor tuum mihi: et oculi tui vias meas custodiant.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
27 Fovea enim profunda est meretrix: et puteus angustus, aliena.
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
28 Insidiatur in via quasi latro, et quos incautos viderit, interficiet.
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 Cui vae? cuius patri vae? cui rixae? cui foveae? cui sine causa vulnera? cui suffusio oculorum?
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
30 Nonne his, qui commorantur in vino, et student calicibus epotandis?
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
31 Ne intuearis vinum quando flavescit, cum splenduerit in vitro color eius: ingreditur blande,
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
32 sed in novissimo mordebit ut coluber, et sicut regulus venena diffundet.
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
33 Oculi tui videbunt extraneas, et cor tuum loquetur perversa.
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
34 Et eris sicut dormiens in medio mari, et quasi sopitus gubernator, amisso clavo:
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 et dices: Verberaverunt me, sed non dolui: traxerunt me, et ego non sensi: quando evigilabo, et rursus vina reperiam?
І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
