Proverbiorum 19
1 Melior est pauper, qui ambulat in simplicitate sua, quam dives torquens labia sua, et insipiens.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Ubi non est scientia animae, non est bonum: et qui festinus est pedibus, offendet.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 Stultitia hominis supplantat gressus eius: et contra Deum fervet animo suo.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Divitiae addunt amicos plurimos: a paupere autem et hi, quos habuit, separantur.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Testis falsus non erit impunitus: et qui mendacia loquitur, non effugiet.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Multi colunt personam potentis, et amici sunt dona tribuentis.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Fratres hominis pauperis oderunt eum: insuper et amici procul recesserunt ab eo. Qui tantum verba sectatur, nihil habebit:
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 qui autem possessor est mentis, diligit animam suam, et custos prudentiae inveniet bona.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Falsus testis non erit impunitus: et qui loquitur mendacia, peribit.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Non decent stultum deliciae: nec servum dominari principibus.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Doctrina viri per patientiam noscitur: et gloria eius est iniqua praetergredi.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 Sicut fremitus leonis, ita et regis ira: et sicut ros super herbam, ita et hilaritas eius.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Dolor patris, filius stultus: et tecta iugiter perstillantia, litigiosa mulier.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Domus, et divitiae dantur a parentibus: a Domino autem proprie uxor prudens.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Pigredo immittit soporem, et anima dissoluta esuriet.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Qui custodit mandatum, custodit animam suam: qui autem negligit viam suam, mortificabitur.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Foeneratur Domino qui miseretur pauperis: et vicissitudinem suam reddet ei.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Erudi filium tuum, ne desperes: ad interfectionem autem eius ne ponas animam tuam.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Qui impatiens est, sustinebit damnum: et cum rapuerit, aliud apponet.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Audi consilium, et suscipe disciplinam, ut sis sapiens in novissimis tuis.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 Multae cogitationes in corde viri: voluntas autem Domini permanebit.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 Homo indigens misericors est: et melior est pauper quam vir mendax.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 Timor Domini ad vitam: et in plenitudine commorabitur, absque visitatione pessimi.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 Abscondit piger manum suam sub ascella, nec ad os suum applicat eam.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Pestilente flagellato stultus sapientior erit: si autem corripueris sapientem, intelliget disciplinam.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Qui affligit patrem, et fugit matrem, ignominiosus est et infelix.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Non cesses fili audire doctrinam, nec ignores sermones scientiae.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 Testis iniquus deridet iudicium: et os impiorum devorat iniquitatem.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Parata sunt derisoribus iudicia: et mallei percutientes stultorum corporibus.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
