Proverbiorum 15
1 Responsio mollis frangit iram: sermo durus suscitat furorem.
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
2 Lingua sapientium ornat scientiam: os fatuorum ebullit stultitiam.
Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
3 In omni loco oculi Domini contemplantur bonos et malos.
Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
4 Lingua placabilis, lignum vitae: quae autem immoderata est, conteret spiritum.
Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
5 Stultus irridet disciplinam patris sui: qui autem custodit increpationes, astutior fiet. In abundanti iustitia virtus maxima est: cogitationes autem impiorum eradicabuntur.
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
6 Domus iusti plurima fortitudo: et in fructibus impii conturbatio.
Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
7 Labia sapientium disseminabunt scientiam: cor stultorum dissimile erit.
Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
8 Victimae impiorum abominabiles Domino: vota iustorum placabilia:
Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
9 Abominatio est Domino via impii: qui sequitur iustitiam, diligitur ab eo.
Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
10 Doctrina mala deserentium viam vitae: qui increpationes odit, morietur.
Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! (Sheol h7585)
12 Non amat pestilens eum, qui se corripit: nec ad sapientes graditur.
Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
13 Cor gaudens exhilarat faciem: in moerore animi deiicitur spiritus.
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
14 Cor sapientis quaerit doctrinam: et os stultorum pascitur imperitia.
Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
15 Omnes dies pauperis, mali: secura mens quasi iuge convivium.
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
16 Melius est parum cum timore Domini, quam thesauri magni et insatiabiles.
Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
17 Melius est vocari ad olera cum charitate: quam ad vitulum saginatum cum odio.
Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
18 Vir iracundus provocat rixas: qui patiens est, mitigat suscitatas.
Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
19 Iter pigrorum quasi sepes spinarum: via iustorum absque offendiculo.
Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
20 Filius sapiens laetificat patrem: et stultus homo despicit matrem suam.
Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
21 Stultitia gaudium stulto: et vir prudens dirigit gressus suos.
Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
22 Dissipantur cogitationes ubi non est consilium: ubi vero sunt plures consiliarii, confirmantur.
Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
23 Laetatur homo in sententia oris sui: et sermo opportunus est optimus.
Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. (Sheol h7585)
25 Domum superborum demolietur Dominus: et firmos faciet terminos viduae.
Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
26 Abominatio Domini cogitationes malae: et purus sermo pulcherrimus firmabitur ab eo.
Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
27 Conturbat domum suam qui sectatur avaritiam: qui autem odit munera, vivet. Per misericordiam et fidem purgantur peccata: per timorem autem Domini declinat omnis a malo.
Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
28 Mens iusti meditatur obedientiam: os impiorum redundat malis.
Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
29 Longe est Dominus ab impiis: et orationes iustorum exaudiet.
Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
30 Lux oculorum laetificat animam: fama bona impinguat ossa.
Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
31 Auris, quae audit increpationes vitae, in medio sapientium commorabitur.
Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
32 Qui abiicit disciplinam, despicit animam suam: qui autem acquiescit increpationibus, possessor est cordis.
Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
33 Timor Domini, disciplina sapientiae: et gloriam praecedit humilitas.
Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
