Proverbiorum 12
1 Qui diligit disciplinam, diligit scientiam: qui autem odit increpationes, insipiens est.
Хто любить навча́ння, той любить пізна́ння, а хто до́кір нена́видить, той нерозумний.
2 Qui bonus est, hauriet gratiam a Domino: qui autem confidit in cogitationibus suis, impie agit,
Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь.
3 Non roborabitur homo ex impietate: et radix iustorum non commovebitur.
Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється.
4 Mulier diligens, corona est viro suo: et putredo in ossibus eius, quae confusione res dignas gerit.
Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.
5 Cogitationes iustorum iudicia: et consilia impiorum fraudulenta:
Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана.
6 Verba impiorum insidiantur sanguini: os iustorum liberabit eos.
Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх.
7 Verte impios, et non erunt: domus autem iustorum permanebit.
Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
8 Doctrina sua noscitur vir: qui autem vanus et excors est, patebit contemptui.
Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.
9 Melior est pauper et sufficiens sibi, quam gloriosus et indigens pane.
Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений.
10 Novit iustus iumentorum suorum animas: viscera autem impiorum crudelia.
Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
11 Qui operatur terram suam, satiabitur panibus: qui autem sectatur otium, stultissimus est. Qui suavis est in vini morationibus, in suis munitionibus relinquit contumeliam.
Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму.
12 Desiderium impii monumentum est pessimorum: radix autem iustorum proficiet.
Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́.
13 Propter peccata labiorum ruina proximat malo: effugiet autem iustus de angustia.
Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде.
14 De fructu oris sui unusquisque replebitur bonis, et iuxta opera manuum suarum retribuetur ei.
Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́.
15 Via stulti recta in oculis eius: qui autem sapiens est, audit consilia.
Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради.
16 Fatuus statim indicat iram suam: qui autem dissimulat iniuriam, callidus est.
Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.
17 Qui quod novit loquitur, iudex iustitiae est: qui autem mentitur, testis est fraudulentus.
Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману.
18 Est qui promittit, et quasi gladio pungitur conscientiae: lingua autem sapientium sanitas est.
Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.
19 Labium veritatis firmum erit in perpetuum: qui autem testis est repentinus, concinnat linguam mendacii.
Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю.
20 Dolus in corde cogitantium mala: qui autem pacis ineunt consilia, sequitur eos gaudium.
В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир.
21 Non contristabit iustum quidquid ei acciderit: impii autem replebuntur malo.
Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом.
22 Abominatio est Domino labia mendacia: qui autem fideliter agunt, placent ei.
Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба.
23 Homo versatus celat scientiam: et cor insipientium provocat stultitiam.
Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.
24 Manus fortium dominabitur: quae autem remissa est, tributis serviet.
Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане.
25 Moeror in corde viri humiliabit illum, et sermone bono laetificabitur.
Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть.
26 Qui negligit damnum propter amicum, iustus est: iter autem impiorum decipiet eos.
Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х.
27 Non inveniet fraudulentus lucrum: et substantia hominis erit auri pretium.
Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й.
28 In semita iustitiae, vita: iter autem devium ducit ad mortem.
В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти.
