Mattheum 22
1 Et respondens Iesus, dixit iterum in parabolis eis, dicens:
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
2 Simile factum est regnum caelorum homini regi, qui fecit nuptias filio suo.
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
3 Et misit servos suos vocare invitatos ad nuptias, et nolebant venire.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
4 Iterum misit alios servos, dicens: Dicite invitatis: Ecce prandium meum paravi, tauri mei, et altilia occisa sunt, et omnia parata: venite ad nuptias.
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
5 Illi autem neglexerunt: et abierunt, alius in villam suam, alius vero ad negotiationem suam:
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
6 reliqui vero tenuerunt servos eius, et contumeliis affectos occiderunt.
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
7 Rex autem cum audisset, iratus est: et missis exercitibus suis, perdidit homicidas illos, et civitatem illorum succendit.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Tunc ait servis suis: Nuptiae quidem paratae sunt, sed qui invitati erant, non fuerunt digni.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
9 ite ergo ad exitus viarum, et quoscumque inveneritis, vocate ad nuptias.
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
10 Et egressi servi eius in vias, congregaverunt omnes, quos invenerunt, malos et bonos: et impletae sunt nuptiae discumbentium.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
11 Intravit autem rex ut videret discumbentes, et vidit ibi hominem non vestitum veste nuptiali.
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
12 Et ait illi: Amice, quomodo huc intrasti non habens vestem nuptialem? At ille obmutuit.
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
13 Tunc dicit rex ministris: Ligatis manibus, et pedibus eius, mittite eum in tenebras exteriores: ibi erit fletus, et stridor dentium.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
14 Multi enim sunt vocati, pauci vero electi.
Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
15 Tunc abeuntes Pharisaei, consilium inierunt ut caperent eum in sermone.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
16 Et mittunt ei discipulos suos cum Herodianis dicentes: Magister, scimus quia verax es, et viam Dei in veritate doces, et non est tibi cura de aliquo: non enim respicis personam hominum:
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
17 dic ergo nobis quid tibi videtur, licet censum dare Caesari, an non?
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
18 Cognita autem Iesus nequitia eorum, ait: Quid me tentatis hypocritae?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
19 ostendite mihi numisma census. At illi obtulerunt ei denarium.
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
20 Et ait illis Iesus: Cuius est imago haec, et superscriptio?
А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
21 Dicunt ei: Caesaris. Tunc ait illis: Reddite ergo quae sunt Caesaris, Caesari: et quae sunt Dei, Deo.
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
22 Et audientes mirati sunt, et relicto eo abierunt.
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
23 In illo die accesserunt ad eum Sadducaei, qui dicunt non esse resurrectionem: et interrogaverunt eum,
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
24 dicentes: Magister, Moyses dixit: Si quis mortuus fuerit non habens filium, ut ducat frater eius uxorem illius, et suscitet semen fratri suo.
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
25 Erant autem apud nos septem fratres: et primus, uxore ducta, defunctus est: et non habens semen, reliquit uxorem suam fratri suo.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
26 Similiter secundus, et tertius usque ad septimum.
Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
27 Novissime autem omnium et mulier defuncta est.
А по всіх вмерла й жінка.
28 In resurrectione ergo cuius erit de septem uxor? omnes enim habuerunt eam.
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
29 Respondens autem Iesus, ait illis: Erratis nescientes Scripturas, neque virtutem Dei.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
30 In resurrectione enim neque nubent, neque nubentur: sed erunt sicut angeli Dei in caelo.
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
31 De resurrectione autem mortuorum non legistis quod dictum est a Deo dicente vobis:
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
32 Ego sum Deus Abraham, et Deus Isaac, et Deus Iacob? Non est Deus mortuorum, sed viventium.
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
33 Et audientes turbae, mirabantur in doctrina eius.
А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
34 Pharisaei autem audientes quod silentium imposuisset Sadducaeis, convenerunt in unum:
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
35 et interrogavit eum unus ex eis legis doctor, tentans eum:
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
36 Magister, quod est mandatum magnum in lege?
„Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
37 Ait illi Iesus: Diliges Dominum Deum tuum ex toto corde tuo, et in tota anima tua, et in tota mente tua.
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
38 Hoc est maximum, et primum mandatum.
Це найбільша й найперша заповідь.
39 Secundum autem simile est huic: Diliges proximum tuum, sicut teipsum.
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
40 In his duobus mandatis universa lex pendet, et prophetae.
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
41 Congregatis autem Pharisaeis, interrogavit eos Iesus,
Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 dicens: Quid vobis videtur de Christo? cuius filius est? Dicunt ei: David.
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
43 Ait illis: Quomodo ergo David in spiritu vocat eum Dominum, dicens:
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 Dixit Dominus Domino meo: sede a dextris meis, donec ponam inimicos tuos scabellum pedum tuorum?
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
45 Si ergo David vocat eum Dominum, quomodo filius eius est?
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
46 et nemo poterat ei respondere verbum: neque ausus fuit quisquam ex illa die eum amplius interrogare.
І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
